28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний Закон – першу Конституцію новітньої Української держави. Історія українського конституціоналізму має тривалу історію і пройшла довгий шлях до утвердження суверенітету і незалежності в Основному Законі. Її витоки сягають ще часів Київської Русі і слава справжнього реформатора законодавства належить Ярославу Мудрому – адже він був першим, хто уклав писаний збірник руських законів у єдину «Руську правду», яка стала правовим кодексом усієї країни.
У добу козаччини найвищим щаблем тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а взагалі в Європі стало проголошення у 1710 році Пилипом Орликом «Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» (Бендерська Конституція), у якій наскрізною була ідея державної незалежності. На жаль, сподівання гетьмана в еміграції щодо швидкого звільнення України виявилися нездійсненними і, як писав історик Д. Дорошенко: «Разом з ним надовго зійшла в могилу ідея незалежної української держави». Проте закладені в цій Конституції ідеї відіграли свою позитивну роль в історичному розвитку України.
Ще одна сторінка історії конституціоналізму стосується Галичини у часі революції 1848 року – під тиском народних мас цісар Фердинанд І проголосив першу конституцію в історії Австрійської імперії. І хоч вона проіснувала тільки до 1851 року і до того ж була недемократичною, навіть її обмежені можливості будуть пізніше використані галичанами для розвитку власного політичного та громадського життя в дусі західних демократичних традицій.
Бурхливе ХХ століття принесло нові акти конституційного характеру для України. У період української революції варто згадати 4 Універсали Української Центральної Ради, які стали першими документами конституційного рівня та характеру і визначили етапи створення Української держави – від автономної до самостійної Держави українського народу. Саме Четвертий Універсал від 22 січня 1918р. підтвердив усі демократичні права і свободи, проголошені раніше, але тепер уже для громадян незалежної держави.
29 квітня 1918 року Центральна Рада в останній день свого існування, під час перевороту, який привів до влади гетьмана Павла Скоропадського, встигла ухвалити Конституцію (Статут про Державний устрій, права і вільності УНР). У цьому документі зафіксувалася чітко європейська парламентська республіка без президента. І хоча Основний Закон УНР так і не було запроваджено, він засвідчив високий рівень тодішньої української конституційної думки, скерованої на осягнення найпередовіших світових демократичних норм.
У той час на західноукраїнських землях після Листопадового Зриву 1918 року було проголошено утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). 13 листопада було схвалено Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії. Автором проекту Конституції ЗУНР був о. Платонід Філяс, тісно пов’язаний із Дрогобичем.
І хоч процеси творення конституційних засад державного життя у той час не були втілені у тривалу практику, вони донині дають нам певні орієнтири та уроки.
Після поразки визвольних змагань в історії України мали місце конституції УСРР 1919 року (офіційний проект та остаточна редакція якої написані російською мовою!) та 1929 року (закріпила диктатуру пролетаріату, що в подальшому відкинуло країну від магістралі світового розвитку), а також конституції УРСР 1937 і 1978 років. Загалом всі чотири радянські конституції України не відповідали українській традиції конституціоналізму.
Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Проте 5 років незалежна Україна не мала своєї Конституції і чинним залишався Основний Закон 1978р., до якого було внесено понад 200 поправок.
Протистояння між Верховною Радою України і Президентом України значно ускладнювало конституційний процес. Дійшло до того, що лише погроза Л. Кучми винести проект Конституції на Всеукраїнський референдум змусила Верховну Раду прийняти безпрецедентне рішення працювати в режимі одного засідання аж до остаточного прийняття Основного закону.
Після безсонної для народних депутатів «конституційної ночі» 28 червня 1996 року було прийнято першу Конституцію незалежної України. Власне, конституційний процес не завершився у той день, а триває увесь час, допоки існує держава і розвивається суспільство.
Із прийняттям цього доленосного документа було закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, яку зараз в умовах повномасштабного вторгнення грубо порушила російська федерація. То ж українці, як суспільство вільних людей, свою свободу і свою державу захищатимуть до повної перемоги. Адже історія свідчить, яким довгим і складним був шлях до незалежної України, тому омріяну волю потрібно зберегти понад усе. А Конституція і Біблія – правовий та моральний закони громадянина – мають бути у кожного.
Автор – Зоряна Кордуба, завідувачка відділу історії
