Лист із музейної колекції та його автор

У Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобииччина» зберігається унікальний експонат – лист написаний акуратним каліграфічним почерком, датований 1898 р. Цей більш як столітній аркуш паперу скромно зберігає цікаву історію, адже автор листа – о. Мелетій Лончина, священник, василіянин, церковний композитор і загалом постать абсолютно непересічна для історії української Церкви.

Лист, написаний о. Мелетієм, датується періодом його ігуменства у дрогобицькому монастирі Пресвятої Трійці. Внизу сторінки біля особистого підпису стоїть відповідна печатка настоятеля. У верхній частині аркуша бачимо звернення «Ваше Високопреподобіє Всечесний Отче Декане». З тексту зрозуміло, що лист стосується організації реколекцій для духовенства Дрогобицького деканату, проведення яких було заплановано у монастирі на 15 березня.

Каліграфічний кириличний курсив австрійської доби, офіційне звернення, підпис автора, монастирська печатка вказують на те, що документ має характерні риси канцелярського листування. І при цьому містить унікальні свідчення взаємодії василіян з парафіяльним духовенством деканату, є джерелом вивчення душпастирської праці в Галичині і безпосередньо пов’язаний із діяльністю о. Мелетія Лончини.

Про постать о. Мелетія варто згадати з особливою увагою саме зараз – у період травневих і червневих молебнів, які поширилися у релігійному житті українських греко-католиків на початку ХХ століття і сьогодні є живим свідченням народної побожності.

Досі маловідомим залишається те, що автором молебнів до Пресвятої Богородиці та Пресвятого Серця Ісусового є саме о. Мелетій Лончина. Водночас лист із нашої музейної колекції, є цінним свідченням служіння о. Мелетія у Дрогобичі і доброю нагодою більше дізнатися про його життя та творчість.

Захоплення музикою та написання перших релігійних статей

Музика була глибоким захопленням молодого Лончини. Навчаючись у Львівській академічній гімназії хлопець брав приватні уроки гри на фортепіано, співав у хорі, де часто виконував сольні партії. Після закінчення гімназії у 20-річному віці юнак вступив до василіянського монастиря Святого Онуфрія у Добромилі. Тут його одразу вразив василіянський спів – повільніший, глибший, більш молитовний, ніж той, який він чув до того у парафіяльних церквах.

Перебуваючи у монастирі, юнак дуже швидко зрозумів, що більшість тогочасних церковних пісень мали застарілу форму, мало хто їх знав. Тому Лончина починає складати пісні народною зрозумілою усім мовою. Так монастир стає середовищем написання його перших церковних пісень. Спочатку пісні мали приватний характер, а згодом було отримано дозвіл на їхнє виконання за межами монастиря. Невдовзі вони дуже швидко «розійшлися по всіх закутках нашої землі».

Місцем зародження поширених сьогодні молебнів вважається знищена у радянський час каплиця-печера Богородиці на території добромильського монастиря, саме там вперше були виконані пісні до Богородиці.

Подальше служіння й останні роки життя

Подальший Життєвий шлях о. Мелетія був довгим і насиченим. У 1885 р. були складені перші чернечі обіти, а ще через три роки – вічні обіти та рукоположення на священника. Отець Мелетій проходив богословські студії у колегії отців-єзуїтів у Кракові, катехизував дітей у школах, займався місіонерською діяльністю, писав та видавав збірки пісень, тираж яких швидко розходився краєм, про що згадувала тодішня галиицька преса.

Впродовж майже тридцяти років о. Мелетій Лончина очолював василіянські монастирі у різних містах Галичини. Своє перше служіння, як ігумен, розпочав у 1897 р. в Жовкві. У 1898-1900 рр. був настоятилем у дрогобицькому монастирі Пресвятої Трійці. Найдовше служив ігуменом у Львові, де очолював монастир впродовж п’ятнадцяти років, а потім ще десять років був настоятилем монастиря у Кристинополі.

Сучасники згадували його як надзвичайного проповідника: «говорив пластичними образами, немов малював». Але найбільше запам’ятовували його завжди спокійний голос і надзвичайно глибоку побожність.

Останні роки життя о. Мелетій провів у добромильському монастирі – там, де починався його чернечий і творчий шлях. Помер він 5 листопада 1933 року і був похований неподалік каплиці Богородиці, де колись уперше прозвучали його пісні.

На завершення

Лист о. Мелетія Лончини, який сьогодні зберігається у музейній збірці, є не просто архівним документом. Це цінне історичне джерело, що відкриває активну участь василіян у проведенні реколекцій для єпархіального духовенства та їх координацію з деканальними структурами. Водночас це мовчазне свідчення епохи, пам’ять про людину, яка своїм талантом і молитвою зуміла сформувати цілу традицію духовного співу. І саме травень і червень, коли у храмах звучать молитовні співи молебнів, є найкращим часом, щоб згадати ім’я їхнього автора.

Список використаної літератури:

1. Гром М. Отець Мелетій Лончина. – Електронний ресурс. – Режим доступу: https://zbruc.eu/node/123234

2. о. Лончина М., ЧСВВ. До історії добромильської віднови // Альманах василіянських богословів, 1933. – С. 40-47.

Авторка тексту – Марія Гром, наукова працівниця відділу сакрального мистецтва.

Світлини – Марія Гром та з сайту Львівського музею історії релігії.