Коротка Історія
Музею «Дрогобиччина»

Етапи створення

Рішення про створення музею було прийняте радянською владою в 1940 році, але відкрито музей для відвідувачів – у 1941 р. За законами історичної науки відлік починається від першої писемної згадки, тому власне музей розпочав відзначення свого 80-літнього ювілею у 2020 році, проте, основні урочистості заплановані на 2021р.

Вік у музею поважний й історія його багата та цікава. А розпочиналось усе з одного приміщення на вул. Івана Франка, де під одним дахом розміщувались три різні експозиції: художня, власне історична і природнича, які згодом переросли у три повноцінні відділи.

У 1981 році до музею перейшли вже недіючі на той час церкви Воздвиження Чесного Хреста та Св. Юра із дзвіницями.

У 1993р. у користування музею передали ще одну пам′ятку національного значення – житницю-шпихлір на вул. Грушевського разом із великою земельною ділянкою. Згодом ці п′ять пам′яток національного значення ( дві церкви, дві дзвіниці та шпихлір ) увійшли в структуру відділу дерев′яної архітектури музею «Дрогобиччина».

З 1996 року до музею доєднали ще й приміщення колишнього РАГСу на вул. Січових Стрільців, 18 (віллу віце-бургомістра Файєрштейна), де сьогодні функціонує Галерея сакрального мистецтва, а в 2005 році музей отримав ще одну архітектурну перлину Дрогобича, споруду палацового типу, пам′ятку архітектури місцевого значення на вул. Т. Шевченка, 38 ( вілла Б′янки) , якa сьогодні має назву Палац мистецтв, в якому розташований відділ європейського мистецтва та найбільші виставкові зали.



Гордістю музею є його фондова збірка, яка налічує понад 50 тисяч одиниць збереження. Окрім відділу фондів, з 2012р. діє й інформаційно-видавничий відділ, а наступного – 2013р. - відкрито меморіальний комплекс «Тюрма на Стрийській» у колишній катівні НКВС (вул. Стрийська, 3).

Тож, де-факто, «Дрогобиччина» - є музейним комплексом, який репрезентує кілька напрямків: архітектурний, художній, краєзнавчий, природничий, історичний, меморіальний.

Перспективи розвитку

На часі створення нових експозиційних відділів, зокрема, археологічного – з огляду на значну колекцію експонатів та постійних надходжень від археологічних експедицій, в яких беруть участь науковці історичного факультету ДДПУ та працівники музею.

В перспективі є потреба розвивати і літературний напрямок, а, можливо, створення окремої філії – музею Книги (як варіант – «Дрогобич літературний»). Позаяк Дрогобич із часів середньовіччя був потужним центром книгописання. Музейна колекція рукописів та стародруків налічує понад 120 одиниць зберігання. Зрештою, літературний Дрогобич репрезентують такі постаті, як Юрій Дрогобич, Іван Верхратський, Іван Франко, Осип Турянський, Володимир Бірчак, Бруно Шульц, Казимир В′єжинський, Петро Карманський, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Анджей Хцюк, Генрик Гринберг, Галина Пагутяк …

Потребує втілення серйозний і складний план щодо облаштування нової експозиції (звісно, після реставрації, яка невдовзі має розпочатись) у приміщенні шпихліра та музеєфікації простору навколо цієї споруди.

На сьогоднішній день уже готовий проект музейної експозиції в одному з приміщень сільзаводу, і віриться, що на цій території і за участі музею постане колись дрогобицький скансен. У всякому випадку, такі плани виношуються.

Формування фондових збірок

Створений у 1940 році як обласний (цей статус зберігався до 2000-го року), музей отримав належне комплектування своєї фондової збірки. Основу її склали націоналізовані колекції графа Карла Лянцкоронського, одного з найбільших колекціонерів Австро-Угорщини. До слова, цей спадок свого часу поділили між Ермітажем, музеями Одеси, Львова та Дрогобичем. Збагатили музейні фонди раритети Трускавецького природничо-етнографічного музею, власником якого був бургомістр Раймонд Ярош, надбання Хирівської єзуїтської школи, архів Дрогобицького монастиря Отців Василіан, артефакти Самбірського музею. Після приєднання церков Святого Юра та Воздвиження Чесного Хреста на музейний облік було взято ікони, що склали основу колекції іконопису, - твори Федуска, Стефана Медицького, його сина Івана, о. Василя Глібкевича, о. Петра Метельського.

У 70-90-х роках музей отримав від Міністерства культури чималу збірку творів провідних українських художників, зокрема Марії Приймаченко, Михайла Романишина, Сергія Шишка, Юрія Хімича, Івана Марчука та ін. Зрештою, за останні десятиріччя зібрано величезну колекцію творів відомих митців, які були подаровані та придбані під час персональних та групових виставок Зеновія Кецала, Петра Гейдека, Михайла Біласа. З’явився і чималий доробок дрогобицьких митців Мар’яна Олексяка, Ярослава Даниліва, Левка Микитича, Ярослава Баландюха, Лева Скопа… Поповнювались музейні фонди і в результаті численних експедицій краєм та надходжень із навколишніх церков. Відтак музей «Дрогобиччина» володіє розкішною колекцією церковного малярства XVI – XX ст., дерев’яної скульптури, численною збіркою стародруків та рукописів, а також багатим зібранням декоративно-ужиткового мистецтва Бойківщини.



За 80-річну історію музей став, по суті, музейним комплексом, але може претендувати і на статус історико-культурного заповідника. Потенціал, можливості і бажання для цього є. І це, що найважливіше, співпадає з інтересами громади міста, бо музей – є хранителем духовних і матеріальних надбань, скарбів, які залишились нам у спадок від обдарованих митців, самобутніх майстрів, а також унікальних артефактів, пов′язаних з історичними подіями, постатями, різними соціально-економічними періодами. Музей є скарбницею пам′яті, мудрості, таланту нашого народу, який є творцем великої культури, що успішно репрезентує сьогодні наше місто, наш край і яка буде гідна подиву й через віки.

    Музей «Дрогобиччина»

    Контакти для Довідок


    Маєте Запитання чи Пропозиції?

    Повідомте нас! Ми відкриті для спілкування!