Відділ сакрального мистецтва розташований у будинку палацового типу, спорудженому на поч. ХХ ст. в еклектичному стилі з елементами пізньої сецесії, першим власником якого був дрогобицький віце-бургомістр Якуб Файєрштайн. За часи радянської влади інтер’єр будинку зазнав багатьох змін. Після 1939 року будинок зайняли офіцери радянської армії, перепрофілювавши його під сімейний гуртожиток. Усі цінності було демонтовано, внутрішня анфілада перебудована.
Інтер’єр відновлений в 60-роках ХХ століття у стилі еклектики.
У 1962 році в Дрогобичі почав працювати один з перших у країні міський РАЦС «Палац щастя».
1992 року рішенням дрогобицької влади міську будівлю «Палац щастя» було визнано пам’яткою архітектури місцевого значення і передано музею «Дрогобиччина».
21 вересня 1996 року у Дрогобичі було відкрито Картинну галерею (художній відділ музею «Дрогобиччина»), основу експозиції якої представляли твори європейського мистецтва зі збірки графа Лянцкоронського з його палацу в Роздолі.
21 листопада 2010 року дирекцією музею «Дрогобиччина» було здійснено реорганізацію, внаслідок чого виник відділ сакрального мистецтва (Галерея сакрального мистецтва).
Головною метою створення такої експозиції було бажання належним чином представити для широкого публічного огляду високохудожні твори майстрів-іконописців, які жили і творили у Дрогобичі і для Дрогобича. Сьогодні галерею сакрального мистецтва представляє пам’ятки іконопису кін. XVI – І пол. ХХ ст., скульптури ІІ пол. XV – ХІХ ст., декоративної різьби XVIІІ ст., кованих виробів XVIІ - XVIІІ ст., рукописів, стародруків та священичого релікварію XVIІ – ХІХ ст.
У шести експозиційних залах демонструються роботи народних, невідомих майстрів, а також твори фахових художників, таких як Стефан попович Медицький, Іван Медицький, о. Василь Глібкевич, о. Петро Метельський, Ян Квятровський, окремо представлені твори дрогобицького золотаря Івана Черніговича і різьбяра Лукаша Зайдакевича, малярів кола Станіслава Строїнського та Теофіля Копистинського, Осипа Куриласа, Антона Пилиховського (Володимирського).
Експозиція знайомить із творчістю провідних майстрів краю, висвітлюючи, насамперед, здобутки Дрогобицького мистецького осередку як важливого центру малярства, різьбярства і золотарства у XV- XVIІІ ст.
Паралельно демонструються твори художників інших регіонів, які представлені у хронологічному порядку і відтворюють розвиток церковного мистецтва у світлі стильових епох і напрямів, демонструють смаки і вподобання наших краян упродовж чотирьох століть.
Усі представлені в експозиції пам’ятки є освяченими (в перекладі з латини “sacrum” – священна річ, священнодійство), тобто сакральними – такими, що стосуються релігійного культу й ритуалу, намоленими, наповненими духовною енергетикою.
Створена експозиція допоможе глядачеві заглибитися у феномен образу, відкрити діалог майстре з Творцем через ікону, пізнати глибокий зміст символіки сакрального мистецтва.
До Галереї сакрального мистецтва слід завітати, передусім, щоб побачити експозиційний розділ «Нове життя дрогобицьких хоругов поч. ХVIІІ ст.», подібного якому немає у жодному з українських музеїв.
Окрасою експозиції є збірка українського церковного малярства кін. ХVI - поч. ХХ століть, створена спеціально для давніх дрогобицьких храмів.
Експозиція побудована так, щоб, насамперед, ознайомити дрогобичан та гостей міста з творчістю дрогобицьких майстрів у різних жанрах сакрального мистецтва.
Окремо представлено експозицію стаціонарної виставки «Велич і трагізм переслідуваної церкви», яка висвітлює історичні події УГКЦ та пов’язує їх з життям митрополита Андрея Шептицького і патріарха Йосипа Сліпого.
Також наукові працівники пропонують авторські екскурсії, пов’язані з кожним із 12-ти головних празників церковного року.
Завідувачка відділу
Наукові зацікавлення: досліджує давнє українське мистецтво.