Свято Різдво пророка, предтечі і хрестителя Господнього Івана належить до найшанованіших свят східної християнської традиції. Різдво у церковному календарі зустрічається тричі – Різдво Христове, Різдво Пресвятої Богородиці та Різдво Івана Хрестителя. Пам’ять більшості святих вшановується у день їхньої смерті, що символізує народження до вічного життя, але народження Івана Предтечі має особливе значення в історії спасіння, а тому виділене окремим святом, як і народження Ісуса і Богородиці. Свято Різдва Івана Хрестителя було встановлене Церквою ще у IV столітті – раніше, ніж утвердилося свято Різдва Пресвятої Богородиці.
Іван Хреститель, або Іван Предтеча, вважається останнім старозавітнім пророком. У церковному календарі його пам’яті присвячено аж шість окремих празників – свято Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Віднайдення Голови, Третє Віднайдення Голови і Собор Івана Хрестителя після Богоявлення. Серед цих свят саме Різдво Івана Хрестителя є найбільшим.
Євангельська основа свята
Євангелист Лука пише про те, що у священника Захарії і його дружини Єлизавети не було дітей. Обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. (Лк 1: 6-7).
Одного разу, коли Захарія звершував служіння в Єрусалимському храмі, йому явився архангел Гавриїл і сповістив, що Єлизавета народить сина, якому належить дати ім’я Іван. Захарія засумнівався, спитавши, як народження дитини буде можливим, якщо він та Єлизавета уже старі. У відповідь Гавриїл карає маловірство Захарії: І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! (Лк 1:20).
Єлизавета завагітніла і народила сина, як і сповістив Гавриїл. На восьмий день від народження прийшов час обрізати і назвати хлопчика. Євангелист Лука описує суперечку між родичами та Єлизаветою щодо імені дитини. А воля ж Захарії була такою: Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! (Лк 1: 63-64).
Саме ці євангельські події стали основою іконографії Різдва Івана Предтечі, у якій традиційно поєднуються кілька послідовних сюжетів біблійної розповіді.
Ікона Різдва Івана Предтечі із музейної колекції
Однією з найцінніших пам’яток нашої музейної колекції є ікона Різдва Івана Предтечі, створена провідним у регіоні малярем-іконописцем Стефаном поповичем Медицьким для предтеченського приділу дрогобицької церкви Воздвиження Чесного Хреста. Приділ, де розміщувався додатковий (бічний) вівтар з престолом, з’явився після чергового ремонту храму згідно рішення церковного братства. Освячення відбулося на свято Різдва Івана Предтечі у 1669, відтак приділ отримав однойменну назву.
Відомо, що впродовж 1664 – 1672 рр. Стефан Попович Медицький розписував двоярусний іконостас і ансамбль стінопису для приділу церкви Воздвиження і у цей період, а саме у 1669 р., була створена ікона Різдва Івана Предтечі. Автор залишив своє ім’я дрібними літерами у правій нижній частині ікони – «многогріший Стефан аопович Медицький».
Композиційний сюжет ікони
Композиція ікони побудована за принципом безперервної оповіді, поєднуючи кілька послідовних сюжетів, описаних Євангелистом Лукою. На іконі зображено 11 постатей, німб над головою, як символ святості, бачимо у Захарії, Єлизавети та новонародженого Івана Предтечі. Біля кожного з них стоїть напис з іменем. Інші 8 постатей уособлюють рідних та сусідів, які прийшли привіти батьків та слуг, які стали свідками радісної події і допомагали у догляді за дитиною.
Все дійство відбувається на фоні архітектурного ансамблю з високими будівлями, що символізують дім Захарії, як сакральний простір біблійної історії, а можливо й передають деякі риси тодішнього Дрогобича – рідного міста замовників ікони. Певна театралізація простору є характерною рисою маньєризму. Особливу увагу привертає контраст насичених вохристих червоних, синіх, білих тонів, що впливає на візуальне сприйняття, додаючи зображеній євангельській події особливої урочистості та піднесення.
Загалом сюжет ікони можна поділити на кілька сцен.
Сцена догляду за немовлям
У Нижній частині ікони бачимо новонародженого Івана Предтечу з простягнутими руками. Дитину тримає одна зі служниць – повитуха, яка стоїть на колінах біля купелі, ось-ось опустить дитя у воду, інша, нахилившись до купелі, торкається руками води, наче перевіряє її. У лівому нижньому куті іконописець зобразив молоду служницю – дівчину, яка гріє пелени біля вогню, а з нижнього правого боку ікони інша служниця тримає у руках маленьку колиску. Ці побутові деталі створюють зворушливу атмосферу догляду за новонародженим.
Сцена обговорення імені новонародженого
У верхній лівій частині композиції зображена Єлизавета на ліжку, знесилена після пологів. У неї припідняті руки, направлені до одного з трьох чоловіків, що сидить за столом. Це справляє враження оживленої розмови або навіть суперечки. Таким чином іконописець майстерно передає євангельську розповідь про те, як рідні і сусіди здивувалися наміром Єлизавети назвати сина Іваном – ім’ям, яке ніхто з роду Захарії не носив. Це було свідомим порушенням традиції тодішнього єврейського суспільства. Тому чоловіки за столом жваво жестикулюють і збентежено обговорюючи те, що відбувається. Над їхніми постатями – відповідна цитата з Євангелія від Луки.
Сцена наречення імені
Зверху праворуч бачимо постать Захарії. Він сидить за столом із зосередженим поглядом. До нього повернуті двоє чоловіків, які наче щось розповідають, а радше запитують: І кивали до батька його, як хотів би назвати його? (Лк 1: 62). Відповідну цитату бачимо над постаттю Захарії. Ліворуч від нього стоїть хлопчик, який тримає табличку. На ній правою рукою Захарія пише ім’я «Іван».
Варто підкреслити, що поєднавши в одному творі кілька послідовних євангельських епізодів, Стефан попович Медицький створив не лише ілюстрацію біблійної історії, а й глибоко людяний образ радості народження дитини. Ікона Різдва Івана Предтечі є однією з найцінніших пам’яток українського іконопису XVII століття і зберігається у Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина».
Тому запрошуємо відвідати для ознайомлення із іконою Різдва Івана Предтечі та іншими творами Стефана Поповича Медицького, які яскраво ілюструють як високий художній талант автора, так і глибоке знання ним біблійної оповіді.
Список використаної літератури:
- Косаняк Л. Культ Івана Предтечі у середньовічному Дрогобичі. – Електронний ресурс. – Режим доступу тут.
- Різдво Івана Хрестителя. – Електронний ресурс. – Режим доступу тут
- Скоп Л. Іконостас середини XVII століття з церкви Воздвиження міста Дрогобича // Cакральне мистецтво Бойківщини. – Львів, 1999. – 23-35.
Авторка тексту та світлин – Марія Гром, наукова працівниця відділу сакрального мистецтва.
