22 грудня Християнська Церква святкує Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці.

Про Пресвяту Діву та ЇЇ батьків ми знаємо, в основному, завдяки Священному Переданню. Головним джерелом тут служать два Апокрифи – Протоєвангелія Іакова та «Книга про Різдво Блаженної Марії та дитинство Спасителя». Ці пам’ятки не увійшли до новозавітного канону через своє пізніше походження, проте в них відображено той погляд на постать Богородиці що існував з найперших днів буття Церкви.

Згідно з переданням, Пресвята Богородиця народилася на зламі епох у роки правління Ірода Великого. ЇЇ батьками були Іоаким та Анна – нащадки знатного роду, які, однак, відносились до розряду простих іудеїв, і не користувались владними привілеями. Іоаким був нащадком царя Давида, Свята Праведна Анна – первосвященика Аарона. Своїм благочестям побожне сімейство перевершувало своїх сучасників.

Але Бог бажав випробувати і ще більше прославити праведників, а тому послав їм безплідність. Таким чином Господь бажав, щоб вони через свою неплідність зробились ще більшим знаряддям благодаті Божої. Праведні Іоаким та Анна прожили 50 років у шлюбі, дожили до старості і не мали дітей.

Вважаючи своє безпліддя безславністю для себе і терплячи за це сором від ближніх, праведники не втрачали надії, і в молитвах, і в обітницях просили Божої благодаті. Як колись Сарі, в глибокій старості, Бог дав сина Ісаака, так возвістив через Ангела праведників Іоакима та Анну, що від них народиться благодатна Діва.

Оповідь про зачаття Богородиці зберігається в Християнській Церкві від самого її початку. На підставі якнайдавніших церковних переказів про зачаття Пр. Діви Марії, в ІV ст. писав блаженний Упронім: «Діва Марія, що походила від царського роду, з дому Давидового, народилася в місті Назареті, вихована в Єрусалимі, в Храмі Божому. Батько ЇЇ називається Іоаким, а мати – Анна. По батькові лінії Вона походила з Галілеї, міста Назарета, по матері – з Вифлеєма».

Життя Іоакима і Анни було строге і праведне перед Богом, чесне перед людьми. Все своє майно вони ділили на три частини: одну жертвували храму Божому і його служителям, іншу на користь паломників і бідних, а третину залишали для своїх рідних і для себе. У святій молитві до Бога і у милосерді до ближніх вони багато років провели цнотливо, не маючи дітей. Втім, вони дали обітницю Богу присвятити дитя своє на служіння Йому, якщо Господь їм дасть його. Вони мали звичай ходити на великі свята до Єрусалиму в храм Божий. Наближався день оновлення храму. Іоаким разом з деякими своїми сусідами пішов до Єрусалиму. Іноді первосвящеником був Іссахар. Побачивши між іншими своїми співвітчизниками Іоакима з жертвою, Іссахар виявив до нього і його жертовного приношення зневагу, запитавши чому він, бездітний, стає разом з батьками. Первосвященик таким чином дав зрозуміти, що дари того, кого Бог судив бути бездітним, не можуть бути бажаними.

Засмучений Іоаким віддалився в пустелю до пастухів своїх стад і не хотів повертатись до своєї оселі, не хотів зустрічатися з сусідами, які були з ним у храмі і чули сказаний йому докір. У пустелі праведник провів 40 днів у пості, молитві та надії.

У той самий час, коли він був у пастухів, Анні, що розділяла скорботу чоловіка про безплідність і безчестя молитвою у саду, з’явився Ангел Гавриїл і сповістив, що у них народиться донька Марія і буде благословенна більше за всіх жінок. Ангел звелів їй іти до Єрусалима і біля золотих воріт зустрітися з чоловіком.

Ангел Господній з’явився також і Іоакиму і сказав: «Господь бачить смирення твоє і чує ганьбу безплідності. Бог позбавив тебе можливості мати дітей, щоб народження було визнане за Дар Божий. Анна, дружина твоя, народить тобі доньку, і дасиш їй ім’я Маріам. Вона, по обітниці вашій, від дитинства свого буде присвячена Господеві». Ангел звелів і Іоакиму йти до Єрусалимських золотих воріт і зустрітися з Анною. Радість праведників у храмі Єрусалимському і жива їх подяка Богові, який звільнив їх від безпліддя, а також від ганьби між ближніми була початком святкування зачаття.

Через деякий час літня жінка зрозуміла, що вагітна, а у призначений термін стала матір’ю дівчинки, яку назвали Марія. Подружжя пам’ятало про обітницю присвятити Дочку Богові. Виконати своє слово вони спочатку планували через два роки після ЇЇ народження, але дитинка була ще зовсім маленькою, і тому вже в трирічному віці Марію у супроводі юних дівчаток із запаленими смолоскипами привели в Єрусалимський храм. Через кілька років після цього, у 80-річному віці св. Іоаким помер, а св. Анна перейшла жити в храм, де провела з дочкою два роки і в 79 років тихо спочила.

Свято Непорочного зачаття раніше носило різні назви. До найдавніших назв належить «Благовіщення Зачаття Святої Богородиці». В конституції цісаря Мануіла Комнена цей празник називається «Зачаття нашої Пресвятої Богоматері». На Сході у VІІ ст. святкували «Зачаття Анни», коли свято дійшло до Риму, то отримало назву «Зачаття Марії». В греко-католицькій церкві цей празник від львівського синоду має вже офіційну назву «Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії».

Більшість ікон, присвячених зачаттю св. Анни, зображають Святу Діву, яка ногами топче змія. Внизу ікони, по її боках, св. Іоаким та Анна зображуються, зазвичай, з піднятими догори і молитовно складеними руками, їх очі також спрямовані вгору та споглядають Божу матір, яка немовби ширяє в повітрі з розпростертими долонями, під ЇЇ стопами зображена куля, оповита змієм, який символізує диявола, що намагається підкорити своїй владі весь світ в особі прабатьків, що згрішили. Існують також ікони, на яких св. Анна тримає на лівій руці Пресвяту Діву в дитячому віці. На обличчі св. Анни відображене особливе благовоління.

У цокольному ряді іконостасу Введенського приділу церкви св. Юра у Дрогобичі також є ікона, присвячена Благовіщенню Анни. І тут зображено якраз саме Благовіщення. Іоаким багато думав про біду його сім’ї. Він звернувся до родоводу дванадцяти колін Ізраїльських і впевнився, що всі праведні мужі мали потомство, включаючи столітнього Авраама. Засмучений Іоаким пішов у пустелю і провів там у суворому пості і молитві. Залишившись одна, св. Анна пішла в сад і, піднявши очі до неба, побила на дереві гніздо горлиці, і звернулась до Господа з молитвою: «Горе мені, хто породив мене? Яке лоно справило мене на світ? Тому, що стала прокляттям Ізраїля, аж з осміяння мене відторгли від храму. Горе мені, на кого я схожа? Не схожа на птахів небесних, бо і птахи небесні мають потомство у Тебе, Боже. Не схожа я і до тварин безмовних, бо і вони мають потомство у Тебе, Господи. Не схожа я ні на води ці, адже і води приносять плоди в Тебе, Боже. Не схожа я на землю, тому що і земля дає плоди Тобі, Господи». Тоді перед нею з’явився Архангел Гавриїлзі звісткою, що вона народить дочку. Те ж було повідомлено й Іоакиму.

Св. Анна вважається покровителькою дівчат і жінок. Існує понад 22 країни світу, де Непорочне Зачаття Діви Марії – державний вихідний ден. Також багато українських церков названі в честь цього свята.

Автор – Юлія Лаврись, наукова працівнця відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний