Із недавно опрацьованих архівних матеріалів музею «Дрогобиччина» пропонуємо два документи, що мають стосунок до Східниці – курортного селища у нашому краю. На подвійному аркуші пожовклого, поплямленого, зі слідами згинів, канцелярського паперу знаходимо два рукописні звернення кінця ХІХ ст.

На першій сторінці – лист Юліуша Кшишковского, урядника дібр у Східниці, до о. Василя Гапоновича, каноніка, декана дрогобицького. Написаний польською мовою, розлогим письмом чорним чорнилом 21 лютого 1886 року. Вгорі справа – запис про отримання листа адресатом 26.02.1886 р. (5 днів – на доставку зі Східниці до Стебника).

На третій сторінці – також польськомовний лист (Ч.208) о. Гапоновича до уряду дібр у Східниці без вихідної дати, але тематично він доповнює попередній, тому можемо припустити, що написаний того ж 1886 року.  

Обидва тексти стосуються вакантної посади пароха у Східниці. З обох листів довідуємося, що процес вибору і призначення священника для служіння у цьому селі тривав досить довго: перше звернення написане у лютому, а друге – згадує Указ Єпископської Консисторії від 20 липня (Ч.30999), який повʼязаний саме з цим питанням (отже, звернення було написане після цього Указу).

Важливий момент: вибір і призначення душпастиря на парохію мав бути затверджений не управителем, а власником дібр того села (про це говориться в обох листах). Згадується імʼя «добродійки, княжни Марії Любомирської» ‒ власниці Східниці (з першого тексту дізнаємось прізвища і управителя – Кнауер, і урядника – Кшишковскі).

Підтвердження знаходимо у Шематизмах Перемиської єпархії та Королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським (Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem (Schematismus des Konigsreiches Galizien und Lodomerien) – австрійський щорічник, що виходив у 1782-1914 німецькою, а з 1870 і польською мовою і містив, зокрема, список імен посадових осіб, зайнятих в окремих установах адміністрації), а також в адресній книзі (Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa), де зазначені великі землевласники краю.

Власне, у першому листі йдеться про те, що саме пані Любомирська буде розглядати пропозиції на посаду пароха Східниці, а в другому – про пропозицію декана дрогобицького кандидатів на цю посаду, з яких княжна має обрати достойного, повідомивши про свій вибір уряд деканальний. Переліку кандидатів немає, але з того ж таки Шематизму довідуємося, що парохом у Східниці став о. Григорій Савицький, 30-річний одружений священник. Треба сказати, що о. Григорій після завершення Перемиської семінарії у 1882 р. був рукоположений і призначений на парохію у Бистрицю. А в Східниці став тимчасовим завідателем після смерті у квітні 1883 р. тамтешнього пароха Олексія Весоловського. Служив на цій парохії о. Савицький до кінця свого життя – до квітня 1908 року.

***

Інший документ – початку 20 ст. – стосується теми фінансово-майнових відносин Церкви та тогочасного бізнесу.

 Лист Ч.5744 Єпископської Консисторії у Перемишлі до уряду деканального Дрогобицького щодо передачі на користь греко-католицької парохії у Східниці частини коштів, отриманих із чиншу Іосифа Зінковського за ґрунти ерекціональні у Східниці (йдеться про фіксовану плату за користування земельним наділом, що належали парохії – С. І.).

Лист від 3 листопада 1902 року ‒ написаний українською мовою (не надто каліґрафічноJ), чорним чорнилом на першій сторінці пожовклого, зі слідами згинів, подвійного канцелярського паперу з філігранню (зірочки). Текст завірений підписом уповноваженого (з багатьох інших документів того часу знаємо, що підписано о. Каролем Волошинським – вікарієм капітулярним).

Із листа довідуємось, що «книжечка вкладкова» №4237 квотою 868 кор. 81 сот. була заложена Іосифом Зінковським у податковому уряді Дрогобича за використання парохіяльних ґрунтів з метою видобутку нафти. Згідно з Рескриптом ц. к. Намісництва від 26.04.1902 р. (Ч.42162) на час написання листа Консисторія змогла отримати квоту із відсотками 882 кор. 61 сот.

Далі зазначено, що з тих коштів були закуплені «листи золота Банку краєвого» (далі, ймовірно, написане його маркування) за 786 кор. 3 сот. Із залишку, виключаючи розхідні кошти, 93 кор. «намҍщено въ тут. Щадницҍ (мається на увазі Ощадбанк у Перемишлі – С. І.) на книжочку №45604 з 31.10.1902 р.». Саме цей вклад, згідно звернення Консисторії, має бути «завінкульований» на користь греко-католицької парохії у Східниці, про що уряд деканальний зобовʼязаний повідомити тамтешнього пароха, який у свою чергу протягом 8-ми днів має надіслати підтвердження.

Наприкінці зазначу, що на той час Східниця активно розвивалась завдяки нафтовидобуванню. Як вже було сказано вище, парохом у селі тоді був о. Григорій Савицький (деканом дрогобицьким – о. Степан Хиляк зі Стебника). Патроном парохії зазначено Консорціум Англо-Австрійський банк; до парохіян храму належали 957 місцевих мешканців і 642 особи греко-католицького обряду із числа працівників і службовців. Також у Східниці проживало 3244 латинники (переважно працівники на фабриках), 45 протестантів та понад 1020 жидів. Діяла однокласова школа з українською мовою навчання.

Автор тексту та світлин – Ірина Сенюра, молодший науковий працівник відділу фондів