Щороку 4 грудня християни східного обряду святкують одне із величних Богородичних свят – Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
Про подію цього свята не написано у Євангелії, але ми дізнаємося про неї зі священного передання, що сягає ранніх часів християнства.
Благочестиві батьки Пречистої Діви Марії, святі і праведні Іоаким і Анна дожили до глибокої старості і, будучи безплідними, дали обіцянку, що якщо у них народиться дитина, то вони віддадуть її на службу Богові до Єрусалимського храму. За велике терпіння, непохитну віру, любов до Бога й один до одного, Господь виконав їхнє прохання — у святих Іоакима і Анни народилась донька. За вказівкою Ангела Божого їй дали ім’я Марія, що в перекладі з єврейської означає Пані, Надія.
Коли Діві Марії виповнилось 3 роки, батьки вирішили виконати свою обітницю. Слід зазначити, що трирічний вік дитини — це вік, коли за єврейським законом дитину відлучають від грудного годування.
Трирічна Марія, почувши про те, що її віддають у храм на служіння, не тільки не злякалась розлуки з батьками, а навіть з радістю підкорилась батьківській волі. У супроводі батьків, родичів, ровесників — дівчаток з Назарету, із запаленими свічками в руках і, співаючи псалми, Марію повели у храм Господній. Праведні Іоаким і Анна духовно раділи, що удостоїлися принести Богу найдорогоцінніший дар — свою єдину дитину.
У одному із піснеспівів богослужіння на свято Введення ми чуємо слова, якими Анна підбадьорювала себе і маленьку Марію: «Дитя! Ти йдеш до Бога, який дав мені тебе. Будь Йому жертвою і благовонним фіміамом».
Там, у Єрусалимському храмі, її зустрів і благословив первосвященник Захарія, батько Івана Предтечі. І не зупиняючись там, де зазвичай моляться люди, а за наказом Божим повів Пречисту Діву Марію далі. Він ввів її за першу і другу завісу, в глибину святилища, у святая святих. Туди не дозволялось входити нікому. Лише раз на рік мав право входити один первосвященник з жертовною кров’ю. Ця надзвичайна подія вразила всіх присутніх в храмі і здивувала навіть самих ангелів.
У тодішньому Єрусалимському храмі вже не було Ковчега і Матір Божа своїм входженням освятила храм і стала Новим Кивотом — Ковчегом Завіту, в якому вмістився невмістимий Бог. З того часу Приснодіва Марія щодня молилася у найсвятішому місці храму. За священним переданням Архангел Гавриїл видимо служив їй, з його рук вона приймала небесний хліб. Таким чином, вигодувана небесним хлібом і Святим Духом, Діва Марія промислом Божим підготувалась до народження Сина Божого. З входженням в храм Пресвятої Богородиці настав час, коли людство знову стане наближатися до Бога, як до свого Небесного Отця.
Свято Введення — це свято вшанування ще однієї історичної і пророчою події, яка стала слушною до сповнення нашого спасіння. Ми вшановуємо Пресвяту Богородицю, яка стала з благовоління Божого нерукотворним храмом, що вказує нам шлях до спасіння.
Про значимість цього свята для українців свідчить велика кількість церков, присвячених саме цій події.
У Дрогобицькій церкві святого Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури, є емпорна церква — Введенський приділ, приурочений святу Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це окрема церква з повністю збереженим та законсервованим стінним розписом початку XVIII століття та оригінальним іконостасом, храмова ікона якого і передає нам величну подію Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Автор тексту- Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлини – Володимир Пограничний, завідувач відділу природи
