7 серпня відзначається Успіння св. праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці.
Успіння — це перехід від одного життя до іншого. Коли помирає праведник, то він оминає ті митарства, які біси нагадують душі про вчинені нею гріхи і злочини. На відміну від грішних людей, праведник не бере з собою торби того зла і неправди, які роками чинять звичайні люди. Смерть праведника — це явлення світу перемоги життя над смертю. Згідно з вченням Церкви, праведник лише переходить (переставляється) із місця свого подвигу до місця нагороди. Яскравим прикладом праведності й довготерпіння є життя праведної Анни, котре відзначалося побожністю і милосердям до вбогих.
Хоча у Святому Письмі нічого не сказано про батьків Прсв. Богородиці — Йоакима і Анну, все ж таки «Протоєвангеліє від Якова», що належить до апокрифічних книг, подає нам декотрі відомості про них. Згідно з ним, св. праведна Анна була молодшою донькою первосвященника Матфана і Марії, й походила з коліна Левія. У сім’ї були ще дві доньки — Марія та Совія. Старша Марія вийшла заміж у місті Вифлеємі й народила Саломею, котра стала повитухою. Совія також переїхала у Вифлеєм і, взявши там шлюб, народила Єлисавету, котра стала матір’ю пророка Йоана Хрестителя. Анна ж вийшла заміж за Йоакима з Галилеї і після довгих років безплідності народила Марію. Таким чином, Саломея, Єлисавета й Марія були троюрідними сестрами, а, згідно з родинними законами, Ісус Христос був троюрідним братом для Йоана Хрестителя.
Подружжя Йоакима і Анни жило в Назареті Галилейському. Після двадцяти років подружнього життя праведні Йоаким і Анна не мали дітей і дуже сумували з цього приводу. Але вони не нарікали на Бога і смиренно переносили безпліддя, яке давні юдеї вважали ганебним. Одного разу під час великого юдейського свята дари праведного Йоакима, принесені Богу в старозавітний Єрусалимський Храм, не були прийняті ізраїльським первосвященником Іссахаром, який вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові. Праведний Йоаким подався в пустелю. Там він у молитві постив сорок днів і сорок ночей. В цей час праведна Анна також ходила в міський сад, де молитвами просила Бога дарувати їй дитя. Вона дала обітницю, що коли в них народиться дитина, посвятити її Богу. Молитва святого подружжя була почута — Ангел сповістив, що в них народиться донька, котру буде благословити весь рід людський.
За терпіння, велику віру й любов до Бога, Господь послав родині велику радість. Під кінець їхнього життя в них народилась Донька. За вістю Ангела Божого Їй було дане ім’я Марія, що єврейською означає Владичиця, Надія, якій Бог визначив бути Матір’ю Сина Божого.
Народитися від неплідних і старих батьків — це велика благодать і для самої народженої, бо вона народжується від стриманих свідомих людей похилого віку, якими й були Йоаким і Анна, котрі 50 років жили у шлюбі в пошані й повазі до Бога і один до одного й не мали дітей. Через таке народження відкривається гідність і самих батьків, оскільки вони після тривалого безпліддя народили радість усьому світу, уподобившись до Авраами й Сари, які народили Ісаака.
Коли Марії виповнилось три роки, батьки зі славою ввели її у Храм Господній і присвятили її на служіння Богу, виконавши дану обітницю.
Через кілька років у 80-річному віці помер праведний Йоаким. Св. Анна залишилася вдовою, покинула Назарет і прийшла в Єрусалим, де перебувала біля Марії при Храмі в пості й молитві. Проживши в Єрусалимі два роки, вона спочила у Господі, маючи 79 років, перед Благовіщенням.
Йоаким і Анна спочивають в одній гробниці, яка відома як Гріб Божої Матері, бо там пізніше було покладено тіло Богородиці, а також у ній було поховано Йосифа Обручника. Гробниця знаходиться на краю Йосафатової долини, що лежить між Єрусалимом та Єлеонською горою.
Православна Церква називає свв. Йоакима і Анну Богоотцями — такими, що були найближчими предками Ісуса Христа, котрі обов’язково згадуються кожної Літургії при відпусті. Св. Анну шанують на Сході з давніх часів християнства. Із IV ст. Їй вже посвячували храми. На Заході матір Богородиці почали шанувати пізніше — в Середньовіччі, вважаючи її цілителькою, що позбавляє від чуми. У 710 р. чесні останки і мафорій св. Анни були перенесені з Єрусалиму в Константинополь. За свідченням середньовічних паломників, плече і рука святої знаходились у монастирі Ставровуні на Кіпрі. Тепер часточки мощів св. Анни знаходяться в монастирях Афону та в різних храмах Греції.
З огляду на те, що щоразу на Літургії вшановуються свв. Богоотці Йоаким і Анна, а також до св. Анни молитовно звертаються жінки, котрі не мають дітей про дарування їм очікуваного немовляти, мабуть нема храму, де не було би зображення преподобних батьків Прсв. Богородиці. Можна зустріти як окремі , так і спільні зображення Йоакима і його дружини Анни. Ікони, де пара зображена разом, зазвичай є ілюстраціями з їхнього життя, зображуючи одну з молитов, описаних в апокрифічних «Протоєвангелії Якова» (150 р.), «Євангелії псевдо-Макарія» (VI ст.) та «Книзі Різдва Марії» (VIII ст.).
Зображення цих поважних преподобних саме в таких сценах є і в іконостасі Введенського приділу церкви Св. Юра. Зокрема, на храмовій іконі «Введення в Храм Прсв. Богородиці» й на цокольній іконі «Благовіщення св. Анни», де зображено обох майбутніх батьки у молитві, а також Ангела-Благовісника, що сповіщає Анні в міському саду та Йоакиму в пустелі про почуті Богом їхні молитви.
Текст – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлини – Володимир Пограничний.
