Численні архівні матеріали фондів нашого музею стараємось сортувати і тематично, і за місцевостями, і за часом їх написання тощо. Так у нас творяться цілі групи документів, пов’язаних між собою. Це згодом полегшуватиме працю з пошуку необхідної інформації чи для науковців музею, чи для краєзнавців, дослідників історії своїх сіл чи міст нашого краю – Дрогобиччини, усіх зацікавлених.

Часом один документ, здається, нічого не розповідає, ніби й не вартий уваги, але згодом, досліджуючи інші, знаходимо пояснення чи розвиток якихось подій. Кожен із документів – це як окремий пазл у певній історії, доповнює загальну картину того, що колись відбувалось на наших теренах, доповнює портрети історичних постатей чи відносин між людьми.

Для прикладу хочу представити два документи початку 20 ст., які мають стосунок до села Далява, що неподалік Дрогобича, і взаємодоповнюють один другого.

Перший із них ‒ польськомовний рукопис чорним чорнилом, завірений підписом та синьою печаткою з написом латинню. Написаний на першій сторінці пожовклого, зі слідами згинів, притаманного для того часу, подвійного канцелярського паперу з філігранню (зірочки), розміром 34х21 см. Це лист Ч.1023 римо-католицького уряду деканального у Дрогобичі, за підписом декана о. Йоана Шалайка, до уряду греко-католицького деканального Дрогобицького у Губичах щодо передачі свідоцтва про хрещення народженої у Солонському Анни, дочки Андрія Табачинського і Софії Злєсної. Написаний лист 30.08.1912 р.

Зазначу, що у той час греко-католицьким деканом дрогобицьким був 51-річний о. Кароль Федорович, крилошанин (маємо в архіві багато листів, написаних його рукою), а в Шематизмі Перемиської дієцезії о. Шалайко значиться, як віце-декан, куратор Дрогобича.

У листі йдеться про те, що новоохрещена належить до римо-католицької парафії Липовця, і саме до уряду цієї парафії треба передати свідоцтво. Чин Хрещення здійснив греко-католицький парох Михайлевич та видав посвідку батькам чи акушерці. Але якимось чином документ потрапив до рук греко-католицького пароха Даляви, о. Козака, який, попри прохання священника із Липовця, затримав свідоцтво у себе. Попереджено, що у випадку неповернення документу до римо-католицького уряду парафіяльного у Липовці, тамтешній парох звернеться до Вищої влади.

Інший лист, власне, містить роз’яснення щодо хрещення Анни Табачинської, доньки Андрія і Софії Злєсної, та запису до парафіяльної метрикальної книги. Це звернення (Ч.92) о. Анатолія Козака, пароха Даляви, до уряду деканального Дрогобицького в Губичах.

Написане дрібним каліграфічним письмом чорним чорнилом на двох сторінках такого ж пожовклого, зі слідами згинів, подвійного канцелярського паперу з філігранню (зірочки) 6.09.1912 р. Мова – українська.

Найперше довідуємось, що лист є відповіддю на запит уряду деканального від 2 вересня 1912 року (Ч.563). Між іншим, таке листування було характерне для тих часів – такий собі бюрократичний епістолярний «пінг-понг» J

У листі зазначено, що «дня 9 липня 1912 въ часҍ неприсутности пộдписаного выручивъ єго сусҍдъ О. Антоній Слоньскій парохъ Михалевичъ, окрестивъ и св. миромъ помазавъ дитя Анну доньку Андрея Табачиньского и Маріи (помилка в імені матері?) и передавъ посвҍдченя крещенія до рукъ кумộвъ зъ дословнимъ наголовкомъ «Всеч. Урядови парох в Даляві» доказомъ чого є ориґиналъ у пộдписаного». Пояснює автор, що «О. Слоньскій въ доброй вҍрҍ Миропомазувавъ тоє дитя не припускаючи ничого пộдозрҍлого если чужіи люде до него то дитя привезли, тымъ самымъ не могло бути у него намҍру слати тоє посвҍдченя до Уряду парох. Латиньского въ Липộвци».

Бажання отримати дане посвідчення урядом у Липовці автор вважає безпідставним, тим паче, що «отець дитини Андрей, котрый лично приносивъ тоє посвҍдченя, заявивъ при трохъ свҍдкахъ що такъ тую дитину якъ такожъ всҍ дҍвчата котрй на будучнộсть прийдуть у него на свҍтъ, буде крестити пộсля обряду руского, понеже не хоче абы у него на маєтку рускộмъ були дҍти двохъ обрядҍвъ, котрй бы колись нехтували єго рускй свята».

Також висловлюється прохання, щоб уряд деканальний звернувся до латинського деканального уряду про зобов’язання парохіяльного уряду Липовця надіслати дати народження і хрещення таких осіб:

«1. Хлопця, сына Николая Головатого и Агнишки уродженого около 1908 р.

2. Хлопця Василя уродженого около 1909 р. и дҍвчини уродж.1911, незаконнорожденых дҍтей Маріи Петречко доньки Франка и Юстины и

3. Сына незаконнородженого Анастазіи Трубиловичъ доньки Михаила и Анны уродж. 1912 року. божъ прецҍнь найвиразнҍйше Конкордія (мається на увазі  модель відносин між Церквою і державою – С. І.) каже що дҍти незаконнорожденіи идуть пộсля обряду матери, а тогды и пộдписаный донесе пộдъ якою датою втягнено дитину Анну до книгъ метрикальныхъ парохіи Далява.»

Ось так зі, здавалось би, незначних листів дізнаємось і про певні міжконфесійні непорозуміння та правила для місцевого люду та духовенства.

Із Шематизму Перемишльської єпархії за 1912 р. довідуємося, що о. Анатоль Козак – 29-річний, одружений священник, а до його парафії належали: матірний дерев’яний храм Арх. Михаїла в Даляві (із чисельністю парохіян – 554 ос.) та дочірній дерев’яний храм свв. Костянтина та Олени у Солонському (371 ос.). Латинників у Даляві було 92 особи, у Солонському – 253 особи, жидів відповідно – 16 і 15 осіб. Також зазначено, що школи у Даляві немає, а в Солонському працювала школа з польською мовою навчання та діяла читальня ім. М. Качковського (український громадський діяч, письменник, меценат, чиїм ім’ям було назване москвофільське культурно-освітнє товариство, засноване 1874 року на зразок до української «Просвіти», хоч сам він москвофілом ніколи не був).

Насамкінець додам, що Липовець – колишнє окреме село, а нині – південна частина Вороблевич. Наприкінці 19 ст. населення тут було понад пів тисячі у селі та більше десятка мешканців ‒ на землях фільварку, яке в цілому майже порівну поділялось на греко-католиків та римо-католиків (за часів Австро-Угорщини при переписах населення стан фільварків обліковувався окремо від стану сільських громад). А вже перед ІІ світовою – римо-католиків у селі було майже удвічі більше. Сільська громада Липовця, також як і громади Даляви, Михайлевич, Солонського, Старого Села та Вацевичів, увійшла у 1934 р. до ґміни Рихтичі у Дрогобицькому повіті Львівського воєводства Польської республіки (1918-1939 рр.)

Автор – Ірина Сенюра, молодший науковий працівник відділу фондів