Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа

У четвер, після неділі всіх святих, у церковному календарі Української Греко-Католицької Церкви відзначається свято Торжественного поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Якщо свято припадає на будній день, то його урочисте відзначення, зазвичай, переноситься на неділю. Свято відоме також під назвою Пресвятої Євхаристії.

Світоглядні витоки свята Євхаристії — від плодів дерева життя посеред біблійного раю. На жаль, Єва й Адам скуштували плід забороненого дерева і тому їм було відмовлено надалі споживати плоди з дерева життя. Дерево життя — це прообраз Христа, а його плоди — це прообраз Євхаристії. Книга Одкровення говорить, що Бог дозволив людям споживати від дерева життя, що росте в Божому раю (Од. 2: 7). Коли прийде повнота часу, тоді на місці старого буде посаджене нове дерево життя, з котрого споживатимуться плоди вічного спасіння.

Історія спасіння починається з розповіді про те, як Авраам повертався з військовою перемогою, а його при вході в місто Салем (Єрусалим) зустрів Мелхіседек — цар Селему і священник Бога Всевишнього. Вийшовши назустріч, цар-священник виніс хліб і вино та поблагословив Авраама (Бт. 14: 18–19). Мелхіседек «уподібнений до Божого Сина — зостається священником повіки» (Євр. 7: 3), бо приносить у жертву хліб і вино, котрі є прообразом Тіла і Крові Христа, тобто Пресвятої Євхаристії. Бог, випробовуючи Авраама, промовив: «Візьми сина твого єдиного, якого любиш, Ісаака, та принеси його в жертву на горі Морія» (Бт. 22: 2). Коли батько й син прийшли на місце жертвоприношення, Ісаак здивувався, чому нема жертовного ягняти. Авраам пояснив, що «Бог уподобає собі ягня на всепалення» (Бт. 22: 8). Євангеліє від Йоана на Пасху нагадує про Ісуса — «Ось Агнець Божий» (Йн. 1: 29), котрий принесений у жертву за людство.

Пізніше Бог вказує Мойсею як визволити ізраїльтян з Єгипту. Потрібно було взяти однорічне ягня і його кров’ю позначити одвірки єврейських домів, «де їстимуть його» (Вх. 12: 3–8). Св. Павло пише: «Бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву». Ісуса порівнюють з пасхальним ягням, а споживання цього ягняти — зі споживанням Христових Тіла і Крові: «Бо Тіло Моє — їжа правдива, і Кров Моя — напій правдивий» (Йн. 6: 56).

Ісус народився у Вифлеємі, і назва цього міста в перекладі з єврейської означає «Дім хліба».

Йоан Хреститель на ріці Йордані словами «Ось Агнець Божий, що візьме на себе гріхи світу» (Йн. 1: 29) звертає увагу на Ісуса, вдаючись до важливого образу пасхального ягняти у Старому Завіті.

Нагодування Ісусом п’ять тисяч народу теж є одним з прообразів Євхаристії і підготуванням своїх учнів до остаточного її установлення. Під час цього чудесного насичення людей, Ісус виконує ті ж самі чотири дії, які Він повторить на Тайній Вечері: «Він узяв п’ять хлібів і дві рибини, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поділив і дав учням, аби вони клали перед народом» (Лк. 9: 16). Під час Тайної Вечері, як передає Матвій, «Ісус взяв хліб, поблагословив його, розламав і дав учням, говорячи: „Беріть, їжте, це Тіло Моє”».

Євангеліє від Матвія виділяє унікальне слово під час молитви «Отче наш» — «Хліб наш щоденний дай нам нині» (Мт. 6: 11), очевидно, теж як посилання на Євхаристію. Підготувавши таким чином народ і учнів, Ісус під час Тайної Вечері встановлює таїнство Євхаристії. Він бере хліб, ламає його і промовляє: «Це є Тіло Моє, що за ламається». Потім Він бере чашу з вином і продовжує: «Ця чаша — новий завіт у Моїй Крові, що за вас проливається». А далі вчить учнів: «Це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22: 19–20). На Тайній Вечері сам Христос подає себе як Пасхального Агнця (1 Кор. 5: 7).

Із того часу Євхаристія стала таїнством Божої любові, що не обмежується ані тісними стінами кімнати, де це таїнство вперше було подане, ані часовими межами, бо буде існувати до кінця світу.

Розмірковуючи над таїнством Євхаристії не слід оминати увагою і символізм чаші з вином, яка, очевидно, є однією з чотирьох чаш Седера, або пасхальної трапези. За традицією свята Пасхи, кожен єврей мав випити 4 чаші вина у визначений час протягом Седеру. Перша чаша Седеру — Освячення (Kidduch). Друга чаша — Визволення, «Я, Господь, і виведу вас із-під ярма єгиптян», — випивалася після розповіді історії (Haggadah) перед їжею. Третя чаша — Викуплення, «Визволю вас від рабства їхнього, і врятую вас рукою простягнутою і чудами великими», — випивалася після завершення трапези в подяку. Четверта, остання, чаша — Відновлення (Hellel), «Прийму вас Собі в народ, і буду вам Богом», — випивалася після подячних псалмів.

Символічно Христос начеб випив перші дві чаші в порядку Седера. Далі ж Він відійшов від установленого порядку і вчинив несподіване: «І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переломив його і, роздаючи учням, промовив: „Прийміть, споживайте — це Тіло Моє”. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм, говорячи: „Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів”» (Мт. 26: 27–28).[1] Після цього Спаситель зупинився і не став пити «від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого» (Мт. 26: 29).

У дрогобицькій церкві Св. Юра є щонайменше 6 зображень таїнства Євхаристії, зокрема: в сюжетах «Тайної Вечері» іконостасів нави й емпори; євхаристійна чаша на престолі під образом «Св. Трійці» — на боковій грані тетраподу; на двох бічних вівтарях «Христос Виноградна Лоза» і «Оплакування» авторства о. Василя Глібкевича. До цієї теми відносимо й образ «Священник Мелхіседек» на дияконських дверях іконостасу Введенського приділу — як таїнство Старозавітної Євхаристії, коли Мелхіседек жертвував Аврааму хліб і вино — освячену їжу і прообраз Новозавітної Євхаристії.