Святий апостол і євангеліст Лука

5 травня православна церква вшановує пам’ять апостола і євангеліста Луки. Він був родом з Антіохії Сирійської. Народився в родині заможних язичників, отримавши від батьків ім’я Лукаш, яке завжди для нас пов’язується із написанням ним Євангелія. Св. Лука належав до числа сімдесяти апостолів, був сподвижником св. ап. Павла, про що неоднозначно сказано в посланнях Павла до Тимотея, а також до Филимона. Передання називає св. Луку вправним лікарем, та й сам ап. Павло говорить про це.

Почувши про вчення Христове, Лука прибув у Палестину і тут, прийнявши спасительне благовістя, став ревним його послідовником. Ще за часів земного служіння Господа св. Лука в числі сімдесяти апостолів був посланий на першу проповідь про Царство Небесне, про що знаходимо відомості в Євангелії. Після свого славного Воскресіння Господь з’явився двом Своїм учням, які прямували до Емаеса. Цими учнями були Лука і Клеопа.

Ап. Лука брав участь у другій місіонерській подорожі ап. Павла. І з того часу їхні благовісницькі труди стали спільними. Коли ап. Павла залишили всі, хто був із ним, св. Лука не покинув його, а продовжував ділити з ним всі труднощі та випробування апостольського служіння. Після того, як у Римі стратили верховних апостолів Петра і Павла, св. Лука залишив «вічне місто» і з проповіддю пройшов Далматею, Італію і Македонію.

Головним писемним твором, який належить спадщині Луки, без сумніву, є Євангеліє (58 р.) та книга Діянь Апостольських (бл.63 р.).

Святе Євангеліє від Луки написане під духовним керівництвом св. Павла. Головна думка його євангельської оповіді виражена практично в перших рядках її: «… спало на думку й мені старанно дослідивши все від початку, по порядку описати…» (Лк. 13). Євангеліє від Луки написане з використанням християнської історії, передання церкви та розповідей Пречистої Діви Марії.

Книга Діянь Апостолів, будучи продовженням Євангелія від Луки, розповідає про благовісницькі труди найближчих учнів Христових після Його вознесіння. Головною темою цієї книги є розповідь про Апостольський Собор 51 року як основоположну подію в житті церкви, яка чітко відокремила християнство від іудейства в сенсі догматичного вчення. Значна частина книги присвячена життю і подвигам ап. Павла, сподвижником якого і був євангеліст Лука.

Відповідно до переказу, ще за життя ап. Лука був першим іконописцем, який намалював на кипарисовій дошці ікону Пресвятої Богородиці. Пречиста Діва, побачивши натхненні Божим Духом творіння Луки, сказала: «Благодать народженого від мене і моя милість нехай буде з цими іконами.» Переказ свідчить, що Лука написав також і святих апостолів Петра і Павла.

Момент написання ап. Лукою ікони Богородиці можна побачити в сценах страстей апостолів на північній стіні нави церкви св. Юра у Дрогобичі. Слід зауважити, що серед мученицьких смертей апостолів лише Лука зображений у мирській сцені – в час написання ним ікони Богоматері. Це є досить знаковим для тогочасного іконопису, оскільки символізує ту повагу, з якою люди відносились до іконописців. Також слід зазначити, що тут автор розписів церкви Стефан Медицький, очевидно, зобразив автопортрет та відтворив інтер’єр своєї майстерні.

Ап. Лука був прекрасно освічений, ерудований та розбирався в грецькій філософії, знав закони Мойсеєві та іудейські звичаї, опанував лікарську справу. Грек за походження, він міг би стати лікарем або письменником, оратором або художником, бути багатим і знаменитим , але він обрав місіонерський шлях…

Його життя обірвалось в грецькому місті Аханії, де він влаштовував церкви і поставив в них священнослужителів. Згідно з одними джерелами, він помер природною смертю у вісімдесят років у Тивах Виотійських. Св. Григорій Богослов наполягає, що євангеліст Лука закінчив свій шлях мученицькою смертю в Патрах Ахайських. Ще одне передання стверджує, що його повішено на оливнім дереві.

Святі мощі євангеліста Луки знаходяться в Римі в базилиці св. Петра і в афонських монастирях – Іверському, св. Пантелеймона і св. Діонісія. У Фівах на старому кладовищі є храм, в якому знаходиться мармурова усипальниця, яка стала першою гробницею св. апостола.

Автор – Юлія Лаврись, науковий працівник відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний

Коротко про Видання

Поділитись з Друзями

Музей «Дрогобиччина»

Контакти для Довідок


Маєте Запитання чи Пропозиції?

Повідомте нас! Ми відкриті для спілкування!