Наступного дня після вшанування Христа Чоловіколюбця відзначаємо свято Співстраждання Матері Божої. Пресвята Богородиця співстраждає з усіма та, водночас, є відкупителькою гріхів цілого світу. Це свято було засноване на основі навчань ІІ Ватиканського собору, на якому Богоматір була проголошена співвідкупителькою світу, оскільки Пресвята Діва брала активну участь у справі відкуплення світу Ісусом Христом.
Богородиця Співстраждальна вперше вшановувалась церквою у 1423 році в старій Кельнській дієцезії. Пізніше це місцеве свято стали називати святом семи скорбот, яке було поширене папою Бенедиктом XIII у 1717 році на всю церкву.
Пресвята Діва від самого зачаття Ісуса до Його розп’яття та зняття з хреста завжди була присутня в житті Свого Сина і підтримувала Його у всіх Його земних звершеннях. Таким чином Богородиця вклала свій вагомий внесок у справу відкуплення світу.
Стражданням Богородиці приділено багато місця як у західному, так і в східному живописі. До найвідоміших належать образи:
- Аннібале Карраччі (раннє бароко, 1606 рік), де, окрім Богородиці, зображено ще трьох жінок: Марію Магдалину, Марію Заведеєва і Соломея.
- “Пієта” Шарля Лебрена (1643-1645 рр.) — особливим елементом виступає таємничий сувій, що лежить під терновим вінцем, на якому грецькими літерами написано: «Ісус». Можливо, це — смертний вирок.
- “Пієта” Даніеля Креспі (1626 рік) — янгол витирає сльози Страждальної Матері.
- “Пієта” Ель Греко (1578-1585 рр.) — із зображенням Іоана та Марії Магдалини.
- “Пієта” Антоніса ван Дейка (1655 рік) — особливість: синці на колінах Спасителя від падіння під хрестом.
- “Пієта” Антоніо да Корреджо (бл.1522 р.) — сцена “Оплакування Христа” поєднується із зняттям з хреста.
- “Пієта” Вільяма Адольфа Бугро (1876 рік) — терновий вінок, що лежить на скелі, прикритий підносом із хлібом і вином — на знак жертви Христа, яка віднині буде звершуватись кожної літургії в Таїнстві Святої Євхаристії.
У християнській іконографії Матір Божа Страждальна представлена трьома способами:
- Найдавніші зображення показують Богородицю біля хреста Ісуса під час Його страждань.
- Починаючи з XІV століття, поширюється образ Пієти (оплакування), тобто Матері, яка тримає на руках зняте з хреста тіло Свого Сина.
- У той самий період набирає популярності зображення страждань Богородиці з серцем, яке пронизане мечем. Згодом кількість мечів зростає до семи, і така іконографія отримує назву «Семистрільна».
У церкві Святого Юра Співстраждання Богородиці представляє боковий вівтар “Пієта” – робота відомого на наших теренах маляра, пароха церкви, отця Василя Глібкевича (XVIII століття). Особливістю дрогобицької ікони “Пієта” є чаша, з якої капає священна кров Спасителя.
Запрошуємо відвідати церкву Святого Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури нашого музею, та оглянути не лише неповторний вівтар Оплакування, але й не менш цікаві біблійні сюжети монументального живопису XVIII століття.
Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури.
Світлина – Матвій Пограничний.
