Сьогодні ми продовжуємо вас знайомити зі «Скарбами графа Лянцкоронського» – цінною колекцією творів мистецтва знаного аристократа, яка з міркувань безпеки демонтована, проте завдяки процесу оцифрування все ж доступна для віртуального огляду.

«Портрет Йозефа Міхала Жевуського» (1765 р., полотно, олія) є яскравим  взірцем шляхетського репрезентативного портрету старопольської доби сарматського типу. Зазвичай такі полотна мали парадний характер та підкреслювали особливе походження шляхтича – відображали його позицію в суспільстві.

До нині достовірно невідомо, хто є автором “Портрету Йозефа Міхала Жевуського”. У літературі часто згадується ім’я художника Марчелло Баччареллі як ймовірного автора роботи. Італієць за походженням, портретист, який малював представників польської королівської родини і відомих магнатів доби пізнього бароко і раннього класицизму. Відомо також, що він малював портрети Міхала Йожефа Жевуського та його дружини в Роздольському палаці.

Вивчаючи цей експонат, розуміємо, що маємо справу з досконалим зразком творчості талановитого мистця, з характерними рисами малярства північно-італійської школи. Представники цієї школи в середині ХУІІІ століття працювали в Кракові. Все ж, можливо, що твір, який нині зберігається у музеї був замовлений поза межами Галичини.

Звернемося ж до самого  портрету. Кого ж він презентує?

Йозеф Міхал Жевуський —  польський шляхтич, полковник королівської гусарської корогви, писар польний коронний, воєвода підляський і подільський, посол до Сейму Речі Посполитої,  крайчий великий коронний, меценат, власник Роздолу. На картині з експозиції «Скарби графа Лянцкоронського» зображено поважного, впевненого в собі чоловіка з вольовим обличчям. Майстер вдало відобразив через жести, поставу справжній  характер моделі. Важкий погляд свідчить про неабиякий розум і суворий характер, про звичку керувати. Різкий поворот голови, рука на ефесі шаблі підкреслюють гідність, амбіцію та завзятість.

Портретований зображений у повен зріст, з атрибутами влади та зі зброєю в руках. Він у дорогому одязі, в репрезентативному оточенні аксесуарів, які не стільки розповідають про модель і її риси характеру, скільки підтверджують шляхетне походження і дозволяють зрозуміти його статус та політичну значимість. Світлий атласний в коричневу тонку смужку жупан з вузьким коміром-стійкою, підперезаний поясом з пряжкою, яка оздоблена дорогоцінним камінням.

Майстерно поєднаними відтінками червоного художник виписує шубу магната, накинуту на плечі (знову ж таки, червоний колір — колір знаті), підбиту дорогим хутром, скріплену на грудях коштовною защіпкою. На полі шуби прикріплено орден, який Міхал Йозеф отримав за великі військові заслуги. Інша нагорода, одна з найвищих у Польщі – Орден Білого Орла, зображена на  шовковій муаровій стрічці-перев’язі з бантом на стегні. Суттєвим доповненням  у картині є декоративні елементи, які використав художник, щоб повідомити  нам про його посади, почесні звання й інші життєві досягнення.

На портреті бачимо, що права рука Жевуського з коштовним перснем на мізинці опирається на стіл. У лівій руці шляхтич тримає гусарську шаблю (знову ж підкреслено повідомляється про приналежність до гусарськї коругви), дужка ефесу і навершшя якої оздоблені дорогоцінними каменями. На голові коротко пострижене волосся, хвацько підкручені вуса згідно моди того часу.

На столі зображено символи влади, шляхетності і освіти – два томи Конституції Польщі 1764р. в шкіряній палітурці, які дають розуміння приналежності Жевуського до державної діяльності, та пірнач, розміщений на книгах, як атрибут військової та цивільної влади. Честь, благородство, вірність обов’язку уособлюють лицарські обладунки, які традиційно асоціюються з військовим захистом і готовністю відстоювати власні ідеали, тому не дивно, що художник зобразив на столі шолом лицаря та в нижньому лівому кутку картини – обладунки.

Постать Міхала Йозефа Жевуського злегка ідеалізована. Він ніби втілює в собі весь шляхетський рід гербу «Кривда», перша згадка про який у документах датується 1541 роком і пов’язана з іменем Криштофа Жевуського. Славнозвісний рід Жевуських закріпив свій авторитет ще у XVII столітті. Серед представників роду були відомі воєначальники, старости, воєводи, єпископи, письменники.    

Резиденція Міхала Йозефа Жевуського була у Роздолі. За його сприяння в 1740 році було вибудовано мурований палац, який назвали «Франкополем» на честь його другої дружини. Для  оздоблення замку було запрошено сницаря Яна «Ґетнера», архітектора Бернарда Меретина. Відомо, що родинні портрети  Жевуських писав маляр Шимон Яремкевич, який у 1752—1760 роках намалював портрети Міхала та Вацлава Жевуських. Портрет з музейної колекції написаний невідомим художником в 1765р. Ймовірно, він зберігався в родинному маєтку у Роздолі увесь час і перейшов у спадок до родини Ланцкоронських, хоча про це не має достовірної інформації.

У фондову збірку музею це полотно перейшло в 1939 році після конфіскації мистецької колекції Лянцкоронських радянською владою. Нині, з міркувань безпеки експозицію «Скарби графа Лянцкоронського» демонтовано. Проте, окрім віртуального знайомства щиро радимо вам обов’язково завітати до відділу європейського мистецтва та оглянути знакове полотно наживо.

Автор – Любов Васильків, старший науковий працівник відділу європейського мистецтва