Отець Маркіян Шашкевич увійшов в історію як талановитий поет і перекладач, речник відродження та зачинатель нової української літератури на Галичині. Його називають Будителем (пророком), адже за словами Івана Франка, у своїх творах «мав відвагу і дар висловити досить виразно, досить зрозуміло все те, що людей боліло, чого вони бажали й чого надіялися».
На початку 30-х років ХІХ ст. Львів стає центром національного життя в Галичині. Тоді на офіційному рівні панувала польська або ж німецька мова і навіть тривали дискусії з приводу того, яку азбуку застосовувати: кирилицю чи латиницю. Шашкевич нагадував своїм землякам, що «руська Мати нас родила і повила і любила» і закликав любити рідну, українську мову, бо «руське ми серце та віра руська».
У 1833р. Маркіян Шашкевич разом із Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем створив гурток молоді «Руська трійця», який ставив за мету пробудження національної свідомості та запровадження української мови та культури в усіх сферах громадського життя.
Альманах «Русалка Дністрова», який підготувала «Руська Трійця», став першою для Галичини книгою українською мовою, як свого часу славнозвісна «Енеїда» для Наддніпрянщини. Збірку відкривало написане М. Шашкевичем «Передслівє», у якому вітав перші паростки нової української літератури та пояснював правопис цієї книжки: «пиши, як чуєш, а читай, як видиш»…
Видання відразу наразилося на цензуру і гостру критику. Зокрема, письменник і філолог о. Йосиф Левицький, тісно пов’язаний із Дрогобиччиною, з погордою назвав авторів «руськими естетиками», а фонетичний правопис видання – «диким». Натомість Іван Франко писав, що ця книга – «зірничка нашого розсвіту»…
За своє коротке земне життя М. Шашкевич встиг зробити дуже багато. Слава його як Будителя почала зростати посмертно і особливо урочисто відзначали в Галичині у 1911 р. його столітній ювілей – повсюдно організовувалися ювілейні комітети, проводилися «Маркіянові свята», урочисті вечори, широко рекламувалося спорудження символічного пам’ятника-хреста на Білій горі біля Підлисся, де народився Шашкевич, видавалися численні статті, встановлювалися пам’ятні таблиці, зокрема на церквах…
У музейній збірці зберігається цікавий документ – це лист Дрогобицького греко-католицького деканального уряду до духовенства із рекомендаціями щодо ювілейних святкувань на честь о. Шашкевича, адже йдеться про вшанування заслуг священика, що «перший ввів руське слово в проповідь церковну і книжку, що був предтечею наших руських патріотів…».
У неділю, 12 листопада 1911р., після урочистого Богослужіння на фасаді храму Пресвятої Трійці було вмуровано пам’ятну таблицю: «о. Маркіянови Шашкевичови, що збудив Галицьку Україну в соті роковини уродин 12.ХІ.1911. складає в пам’ять Дрогобицька земля. 1811-1843»…
Після ІІ Світової війни її було демонтовано і довгі роки про неї нічого не було відомо. Мало хто знає, що весь той час пам’ятка дбайливо зберігалася у краєзнавчому музеї. У жовтні 1989р. її повторно встановили на стіну храму…
Нині у музеї «Дрогобиччина» зберігається декілька раритетів, пов’язаних з іменем Маркіяна Шашкевича. Найцінніше – це друге видання «Русалки Дністрової», надруковане в 1910 році у Тернополі, напередодні відзначення 100-літнього ювілею «народного пророка». До друку його підготував гімназійний викладач Йосип Застирець, а в організації та фінансуванні допомагало тернопільське товариство «Інститут жіночий ім. княгині Ярославни». Це видання стало першим із серії «Ювілейна бібліотека», присвяченої класикам української культури.
Як вказувалося у передмові, це передрук із першого видання «Русалка Дністровая», виданого в Будайській друкарні Пештського університету (Будапешт) в 1837р. гражданським шрифтом тиражем 1000 примірників на кошти М. Шашкевича та М. Верещинського. Тоді через заборону цензури надіслану до Львова основну частину тиражу конфіскували, лише близько 100 примірників уціліли і «пішли в люди».
До речі, ювілейне видання «Русалки Дністрової» тим же накладом через хуртовини І Світової війни теж стало великою рідкістю.
Цінним є також видання першого друкованого вірша поета «Голос галичан. Автограф першої друкованої поезії Маркіяна Шашкевича. Памятка з сотих роковин уродження поета». Професор Василь Щурат накладом Руського інституту для дівчат у Перемишлі опублікував фотокопію автографу, який потрапив до нього зі збірки професора гімназії в Бродах І. Созанського, додавши переведення тексту на гражданський шрифт та сучасний правопис.
Цей вірш написаний у 1835 р. із нагоди 67-річчя цісаря Франца І і згодом був виданий під назвою «Голос галичан». У пізніших виданнях публікувався під назвою «Ода по поводу сьвяткованя дня уродин цїсаря Франца І в духовній семінарії у Львові». М. Шашкевич написав його українською мовою і таким чином показав можливість і право звертатися нею навіть до цісаря в урочистих випадках. За спогадами Я. Головацького: «вся семінарія була захоплена, і український дух піднісся на 100 відсотків». Цікаво, що саме цього вірша не публікували у поетичних збірках М. Шашкевича за радянських часів.
До музею ці раритети, якими може пишатися кожен музей, передав дрогобичанин Й. Бодревич ще у 1967 році. Він також подарував цінний альбом «Памяти Маркіяна Шашкевича. 1811-1911». У передмові до цього видання професор Кирило Студинський написав: «…згадаймо сю велику культурну душу, звеличаймо сю перед часом зівялу цьвітку, помянім нашу «зірничку розсвіту», що була вістником світла і сонця на небосклоні галицької України!»
Згадаймо сьогодні Маркіяна Шашкевича і ми…
Автор – Зоряна Кордуба, завідувачка історичного відділу
Світлини – Зоряна Погранична
