«Найкращий, без перебільшення, співець січового стрілецтва, витончений графік і карикатурист, майстер мініатюри поштових листівок, один із основоположників модерного українського сакрального мистецтва, неперевершений ілюстратор дитячих читанок та букварів – і все це в одному імені – Осип Курилас», – так описує видатного художника автор альбому-монографії про нього Андрій Крижанівський.

Талановитий художник Осип Курилас успішно пропагував український рух через мистецтво і був  одним із засновників модерного українського сакрального мистецтва. Надзвичайна художня фаховість та уява майстра проявилася саме в іконописі, який  в його діяльності став окремою ланкою.

На відміну від Івана Сошенка, Івана Бойчука чи навіть Олекси Новаківського, Курилас створив небагато сакральних об’єктів, але особливістю його творчості на полотнах релігійного змісту було використання етнографічного надбання української культури та зображення місцевих пейзажів. Пензлю Осипа Куриласа належать численні образи та іконостаси на Львівщині, кілька у Польщі та країнах Північної Америці.

Найпопулярнішими його сакральними творами початку ХХ століття були ікони «Христа» і «Богородиці» у вишитих строях, які стали своєрідною візитівкою художника і були практично у кожному помешканні та друкувались великими тиражами. Вони відрізнялися багатою місцевою українською орнаментикою та тематикою.

У музеї «Дрогобиччина» зберігаються кілька ікон Осипа Куриласа, серед них – «Богородиця Одигітрія» та «Христос Пантократор» 30-х рр. ХХ ст. з с. Вовче (Турківщина). Створенню цих пам’яток передує особлива історія. Сьогодні, як і більше ніж сто п’ятдесят років назад, ці твори викликають особливе відчуття і надихають на ставлення до святих, як до рідних і близьких людей.

Слід зазначити, що у 1910 році значним тиражем вийшли листівки ікон Осипа Куриласа «Ісус Христос Небесний Учитель», «Пречиста Діва – мати України», «Пречиста Діва – мати Руського краю» та ін. Ці листівки набули надзвичайної популярності в Україні та поза її межами. Саме такі вишукані зображення святих «у вишиванках» Куриласу замовили у 30-х роках минулого століття для іконостасу с. Бориня (Турківщина), який зберігається в цьому  храмі і сьогодні.

Як згадував місцевий фольклорист та етнограф Петро Зборовський,  в той час, коли у сусідньому селі Бориня відбувалося освячення іконостасу, автором якого був Осип Курилас, своєрідне вирішення художником образів Богородиці та Ісуса Христа у вишиванках настільки сподобалися усім присутнім, що члени братства церкви Введення Марії в храм с. Вовче зробили його автору аналогічне  замовлення для своєї святині. Майстер повторив лише дві ікони боринського іконостасу, очевидно, через брак коштів. Оскільки він скопіював сам свої твори, то вирішив не ставити на них авторського підпису.

Своєрідність малярського почерку Осипа Куриласа полягала також у тому, що він стояв на засадах класичного мистецтва, імпресіонізму та академізму і, водночас, приносив нові ідеї в сакральне мистецтво, про що зазначав історик Остап Лозинський. Саме тому, випускник Краківської академії мистецтв Осип Курилас, якого визнали одним із найкращих спудеїв і нагородили п’ятьма золотими медалями та дев’ятнадцятьма конкурсними відзнаками, досягнув справжнього успіху у своєму доробку і здобув визнання серед мистців.

На жаль, велика кількість творів Осипа Куриласа була знищена в 50-их роках під час зачисток музеїв радянською владою.

Авторка – Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва.

Світлини – Матвій Пограничний.