Великий піст (чотиридесятниця) є особливо суворим і важливим для всіх християн, зокрема, – його останній, Страсний тиждень, коли згадуються події кінця земного життя Спасителя.

Добровільні страждання та смерть Ісуса Христа на хресті, які завершилися Його славним Воскресінням з мертвих, описані в усіх чотирьох Євангеліях та апокрифічних розповідях, що на початку формування християнської іконографії були проілюстровані «Страстями» або, як їх ще називали в Україні і на Заході, – «Пасіями». Поряд з іншими сценами, вони становили своєрідну «Біблію для неписьменних», яка через Візантію потрапила на Русь, і вже в XI ст. програма мозаїк Софії Київської мала у своєму складі частину сюжетів «Страстей». Традиції східного обряду у зображеннях пасійних сцен зосереджували увагу не лише на земних стражданнях Спасителя, а, передусім, – на Його божественному тріумфі.

Великі панорамні композиції «Страстей Господніх» збереглися до нашого часу у монументальному малярстві кам’яних і дерев’яних храмів та в іконописі. Їх створювали безпосередньо на бічних стінах нави, найчастіше – на північній, потім на їх місці розміщували окремо мальовані ікони, якщо не було стінопису. Навпроти «Страстей Господніх» у храмах, зазвичай, розміщувалася композиція «Страшний Суд», такого плану зображення мали неабиякий вплив на віруючих, особливо, – в час Великого посту. Вони спонукали до каяття та до певного переосмислення вчинків, допомагали морально і духовно очиститися і оновлено здійснити «перехід» на Великдень.

Окрасою колекції сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина» і одним з вражаючих монументальних творів давнього Дрогобича є ікона «Страсті Господні» II пол. XVI ст. з церкви Воздвиження Чесного Хреста.

Пам’ятка була встановлена і перебувала до 80-х років ХХ ст. на північній стіні нави так, що кожна з її складових дощок була вставлена в пази тябла, закріпленого між вікном та іконостасом. Завдяки цьому сьогодні можна реконструювати інтер’єр цієї дерев’яної святині та скласти уяву про оздобу аналогічних церков, де настінне малярство замінювали ікони.

У II пол. XVI століття давні дрогобичани володіли достатніми коштами через економічне піднесення міста. Зваричі, які утримували церкву Воздвиження Чесного Хреста, вирішили оновити свій храм і зробили замовлення ікон «Страсті Господні» і «Страшний Суд» провідному маляру самбірської іконописної майстерні, яка на той час процвітала і була добре обладнана. Всі дошки – основи ікон, шаблони для фонів, німбів, полів були зроблені і підготовлені з надзвичайною ретельністю. Створюючи дрогобицькі ікони, самбірський майстер використав велику кількість пігментів, надаючи перевагу чистим кольорам і навіть дозволив собі малювати на золотих тлах (що було досить дороговартістним).

За художнім задумом, композиція ікони «Страсті Господні» II пол. XVI ст. з церкви Воздвиження Чесного Хреста будувалася таким чином, щоб залишалося багато золотого тла. У центрі, зазвичай, апофеоз сюжету – «Розп’яття Господнє». Автор розмістив на п’ятьох дошках ікони, разом з середником, 24 сцени, хоча традиційно число і вибір пасійних епізодів значно варіювалися і не регламентувалися (часто це визначалося умовами простору):

• «Воскресіння Лазаря»
• «В’їзд в Єрусалим»
• «Увірування  Фоми»
• «Воскресіння Господнє» (Сходження в пекло)
• «Петро гірко заплакав»
• «Христос являється мироносицям»
• «Повішення Юди»
• «Прибивання до хреста»
• «Змова Юди з жидами»
• «Христос несе  хрест»
• «Тайна вечеря»
• «Розп’яття з Пристоячими»
• «Зняття з хреста»
• «Покладення до гробу»
• «Умивання ніг апостолам»
• «Молитва в Гетсиманії»
• «Поцілунок Юди»
• «Приведено Господа до Ірода»
• «Христос перед Каяфою»
•  «Пилат умиває руки»
• «Христа б’ють»
• «Петро тричі відрікся»
• «Христос являється Магдалині»
• «Йосип з Ариматеї випрошує тіло Господнє».

Майстер дрогобицької ікони «Страсті Господні» зобразив Ісуса Христа, апостолів, мироносиць основними, значущими персонажами, а другорядні дійові особи – невеликими, такими, які виконують роль «хору», хоча їх образи не обділені увагою, вони одягнені в різноманітні костюми та в неймовірні головні убори. В усіх епізодах «Страстей» головні образи позбавлені емоцій і мають спокійні та просвітлені лики. Первосвященики, воїни і слуги зображені всупереч їм: одні сміються і зловтішаються, інші – здивовані і зосереджені, проте, їх присутність не применшує піднесеного настрою ікони. Іконописець дрогобицьких «Страстей Господніх» побудував їх колорит на поєднанні тонів із золотом або вохрою в золотистому оточенні, який здається дзвінким та чистим і створює вишукану та благородну гаму.

Особливої уваги заслуговують написи над кожним клеймом. Це євангельські тексти «Страстей Господніх», які виходять за межі звичайних назв сюжетів, вони виконані білилом і майже не читаються на відстані. Складність іконографії «Страстей Господніх» полягала в необхідності показати, що Христос – не тільки Воскреслий, але й – Воскреситель. Пасійні зображення мали розкрити причини приходу Бога на землю і прийняття Ним смерті, тому автор вводить до побудови композиції свого твору два сюжети, наповнені однаковим філософським змістом: «Зішестя в пекло. Звільнення Адама» та «Воскресіння Ісуса Христа». Використання іконописцем варіантів, один з яких практично дублює інший, свідчить про бажання автора показати їх значущість і актуальність християнської богословської думки, що кров Христова омила і викупила грішників та відкрила їм шлях до Бога. Зображення події звільнення з царства мертвих Адама і праведників є символом навернення людства від гріховної скверни і подарованої Богом можливості порятунку. Підкреслюючи це, художник також включає до програми пасійних клейм епізоди з подіями, що відбувалися після Воскресіння Христового і вносить їх в нижній, підсумковий регістр твору. Серед них: «Явився Ісус від гроба перед мироносицям, «Поява Воскреслого Господа учням на горі в Галилеї», «Увірування Фоми».

Рідкісний сюжет «Поява Воскреслого Господа учням на горі в Галилеї» (Мт. 28, 16 – 20; Мк. 16, 15 – 18; Лк. 24, 46 – 49) має ще одну назву: «Ісус посилає учнів на проповідь», у ньому описано події, коли після смерті Ісуса Христа одинадцять його учнів пішли в Галилею. Одні з них на горі побачили Господа і вклонилися, а інші – засумнівалися. Наблизившись, Ісус сказав їм: «Мені дана всяка влада на землі і на небі. Тому ідіть, навчайте всі народи і хрестіть їх…» (Мт. 28 16 – 20). Майстер дрогобицьких «Страстей Господніх» звернувся до цього малопоширеного іконографічного варіанту невипадково. Він акцентує увагу на зображенні гори, ретельно виписаної «лещадками» (своєрідними щабелинами), завдяки яким підвищення набуло форми сходів і символізувало сходження на духовну висоту, до якої закликав Господь. У такий спосіб талановитий іконописець вказує на формулу розуміння пришестя Спасителя: «Бог став людиною, щоб людина стала Богом».

Автор – Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва

Світлини – Володимир Пограничний