Ікона «Святий Миколай» в 1759 році була виконана дрогобицьким іконописцем о. Василем Глібкевичем для одного з бічних вівтарів церкви Святого Юра.
На іконі зображений в повний ріст святий Миколай – величний і підкреслено монументальний, який є символом жертовної любові та милосердя до ближнього, зокрема, – патроном мандрівників, про що свідчить клеймо «Порятунок втопаючих» на поземі.
Іконографія цього святого зазнала сильних фольклорних впливів. Вона стала сполучною ланкою між дохристиянськими добрими чинними силами і новітньою різдвяно-новорічною міфологією, котрі переплелися з житієм Миколая (І половина IV століття).
В Україні єпископ Мирлікійський став улюбленим національним святим. Його зображення присутні у кожному храмі. Зазвичай, маляр найбільш детально прописував лик святого Миколая Чудотворця, який у народній уяві уособлював виняткову доброту та високі моральні якості.
Святий Миколай на дрогобицькій іконі наділений характерними портретними рисами, особливо незвичний вік єпископа, який зображений нетрадиційно молодим. Ймовірно, цей образ – автопортрет о. Василя Глібкевича, адже його автору на час написання твору було орієнтовно стільки ж років.
Авторка тексту – Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва
Світлини – Матвій Пограничний
