(1925-1945)
Народився 30 грудня 1925 р. у Дрогобичі в сім’ї робітника, де був наймолодшим із семи дітей. У 1933-1941 роках навчався у школі імені Г. Пірамовича (нині стара будівля Дрогобицької гімназії №5 імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького).
Наприкінці 1943 року вступив в українську дивізію «Галичина» і пройшов вишкіл на території Німеччини. У липні 1944 року потрапив на східний фронт, під Броди. Вирвавшись із оточення, зумів повернутися у Дрогобич.
Попри бажання вступити до лав УПА, Григорій на прохання батьків не піддавати ризику свою родину, записується добровольцем до совєтської армії. Із вересня 1944 р. – на фронті у складі кулеметного відділення стрілецького полку 4-го Українського фронту. Вперше проявив себе в боях із гітлерівцями у горах Чехії – Буковсько.
Після боїв за Карпатський перевал 7-8 жовтня 1944 року Г. Геврика було нагороджено орденом Слави ІІІ ступеня, а вже у грудні – орденом Слави ІІ ступеня. Відзначився під час боїв на території Польщі, де отримав поранення. За офіційними даними, командир відділення станкових кулеметів 330-го гвардійського стрілецького полку гвардії молодший сержант Григорій Геврик вогнем із кулемета завдав ворогові великих втрат. Зокрема, 9 лютого 1945 р. біля Липниці-Вєлької разом із групою бійців потрапив в оточення і три дні відбивав численні атаки, знищивши при цьому до 5 десятків гітлерівців. Він успішно пробився через німецьку оборону і виніс на собі свій кулемет.
Григорій Геврик загинув у бою 29 березня 1945 р. біля м. Фрідштадт (тепер Польща) і похований біля станції Прухна, у 1952 р. перепохований у м. Бєльсько-Бяла.
Звання Героя радянського союзу удостоєний 29 червня 1945 р. із врученням ордена леніна (посмертно) і медалі «Золота зірка».
У 1970 р. було споруджено пам`ятник Г. Геврику (скульптори В. Борисенко, В. Подольський) на розі вулиць Горішньої Брами та Завіжної, неподалік його родинної хати.
Так склалися обставини, що Григорій Геврик, як і багато галичан у роки ІІ Світової війни, захищав Україну від окупантів в рядах чужинських армій, проте за свою землю він бився до останнього подиху.