8 травня минув столітній ювілей з дня народження музиканта, педагога, культурного діяча та почесного громадянина Дрогобича Альфреда Шраєра. Він був незрівнянним скрипалем та співаком, останнім представником довоєнної єврейської громади міста, дрогобицькою легендою та безцінним хранителем пам’яті, а ще воістину дивовижною особистістю, наділеною особливою харизмою та шармом.
Життєва історія Альфреда Шраєра була далеко непростою. Народився він 8 травня 1922 р. у Дрогобичі. Дитинство, яке Альфред Бенович згадував з особливим трепетом, провів у містечку Ясло. З 1932 р. після повернення разом з родиною до Дрогобича навчався у приватній гімназії ім. Генрика Сенкевича, а з 1934 р. у державній гімназії ім. Владислава Ягайла. Там впродовж чотирьох років його учителем малювання і ручної праці був Бруно Шульц. Технічні навики, отримані на цих уроках неабияк стали у пригоді пану Альфреду в лихі роки. Він же не залишився у боргу перед учителем і до кінця життя зберігав пам’ять про нього та у великій мірі долучився до повернення із забуття постаті Бруно Шульца.
В роки німецької окупації пан Альфред втратив усю родину. А сам, будучи в’язнем кількох гітлерівських концентраційних таборів та переживши т.зв. марш смерті, зміг чудом врятуватися завдяки своєму музичному таланту. «Музика – це моє життя, – говорив Альфред Бенович, – вона врятувала мене від смерті». Отож, повернувшись в 1946 р. до рідного Дрогобича вирішив продовжити навчатися музиці спочатку в музичному училищі, а далі на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького інституту, певний час поєднуючи навчання з працею в оркестрі кінотеатру та ресторані.
Впродовж 42 років Альфред Шраєр працював вчителем Дрогобицького музичного училища ім. Василя Барвінського та залишив по собі теплу пам’ять серед студентів, яким імпонувала його артистичність та інтелігентність. У 1991 р. він заснував молодіжний хор «Відродження». 2012 р. нагороджений відзнакою за заслуги в царині польської культури «Gloria Artis» та офіцерським хрестом ордену «За заслуги перед Республікою Польща». На основі спогадів Альфреда Шраєра про рідне місто знято фільм «Де ж ви є, друзі мої» (реж. Маріуш Кобздей, 1995 р.). Його постаті присвячені кілька документальних фільмів, зокрема «Альфред Шраєр з Дрогобича» (реж. Марцін Ґіжицкі, 2010 р.) та «Останній єврей з Дрогобича» (реж. Пауль Росді, 2011 р.), а також численні відеозаписи інтерв’ю та концертів.
На схилі літ в повній мірі радіти життю пану Альфреду допомагали спів та подорожі. Тріо Альфреда Шраєра, до складу якого входили також Тадеуш Серватко та Лев Лобанов, давало концерти в різних європейських містах: Любліні, Варшаві, Вроцлаві, Відні, Берліні, Лондоні, Кракові, та ін. Виконання популярних давніх мелодій і пісень кількома мовами та неповторний тембр голосу пана Альфреда завжди підкоряли навіть найвибагливішу публіку.
Цікаво, що починалася концертна історія тріо у стінах музею «Дрогобиччина». 19 листопада 2006 р. в рамках Другого Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі у відділі сакрального мистецтва ми мали за честь прийняти гостей першого публічного виступу Тріо Альфреда Шраєра. І сьогодні скрипка Альфреда Беновича звучить у залах музею. Зокрема, музична композиція у виконанні тріо супроводжує одне з відео, що транслюється у експозиції присвяченій Бруно Шульцу. Окрім того відвідувачі мають змогу переглянути відео фрагментів спогадів пана Альфреда про рідне місто, юність та учителя Бруно Шульца.
На жаль, 25 квітня 2015 р. разом з Альфредом Шраєром у вічність відійшла ціла епоха. Він був справжнім хранителем пам’яті довоєнного багатокультурного Дрогобича. Сам Альфред Бенович нерідко наголошував на нагоді якнайбільше користати з його розповідей, аби вивчати історію міста з уст її живого свідка. Тож і ми, заохочуємо відвідати Палац мистецтв та переглянути хоча б той невеличкий фрагмент спомину з давніх літ, який нашим працівникам вдалося зберегти у записі.
Автор – Леся Хомич, молодший науковий працівник відділу європейського мистецтва
Світлини – Ярослав Гайгель, Матвій Пограничний
