Святий апостол Филимон був одним із 70 апостолів, тобто посланників Бога Слова для проповіді у світі з божественною місією. Саме на апостолів у день п’ятидесятниці зійшов Господь у вигляді вогненних язиків, як Дух Святий виливши на них все багатство своїх божественних Дарів.
Як відомо, спочатку було лише 12 апостолів, що вказує на 12 колін єврейського народу, 12 синів патріарха Якова, родоначальників старозавітніх єврейських колін, а 12 апостолів символізують створення Нової Церкви – Церкви Христової. 12 апостолів також, як і сини Якова у Старому Завіті є родоначальниками різних церковних общин: Святий апостол Петро заснував Антіохійську і Ранську церкви, апостол Матей – Ефіопську та інші.
У книзі «Одкровення» Іоана Богослова сказано, що Престолу Агнеця поклоняються 24 старці. Це і можна трактувати як 12 синів Якова – родоначальників Старозавітнього Ізраїля та 12 апостолів Ісуса Христа, родоначальників помісних християнських общин.
В іудейській традиції число 70 (оскільки пізніше вже було саме 70 апостолів) вказує на 70 народів, які, будучи одним цілим намагались побудувати у Синарській долині вавилонську вежу від землі до неба, та були розділені Богом на 70 язиків, 70 народів. Саме тому щороку на Пасху до Єрусалимського храму було прийнято просити в жертву 70 бичків для очищення гріха не лише євреїв, але й усіх інших 70 народів. Тому, коли Христос обирав 12 апостолів, Він ніби створює спільноту Нового Ізраїлю на те, що і всі інші народи ввійдуть у Царство Боже.
Одним із 70-ти апостолів був Святий апостол Филимон, пам’ять якого Свята церква звершує 22 листопада.
Святий Филимон є тим апостолом від 70, якому Святий Павло написав Послання, що входить до канону Новозавітних Книг. Филимон зі своєю дружиною Апхією мешкали у місті Колос та були досить заможними і поважними жителями міста. Після повернення до Християнства від самого апостола Павла, вони жертвують свій дім у місце зібрання і моління християн, саме тому апостол Павло називав його будинок домашньою церквою. У Филимона мандрівні християни і провідники Євангелія знаходили собі притулок. У Колосах жив також і апостол від 70-ти Архип, якому у цьому ж посланні першоверховний апостол Павло віддає шанування.
Святий Филимон і його дружина Апхія та святий Архип віддали своє життя за Христа під час Неронових гонінь. Розлючений язичницький натовп вірвався до храму, де святі звершували богослужіння та повели їх на розправу. Архип помер від побиття та ножових ран, а Филимона та Апхію закидали камінням.
Святий Филимон відомий, передусім, завдяки посланню святого апостола Павла, яке включають до так званих «Послань з неволі». Воно було написано під час першого ув’язнення Павла в Римі у 61-63 роках. Існує ймовірність, що Филимон та Павло стали друзями під час трирічної проповідницької діяльності Павла в Ефесі. А серед перших читачів земного послання були також члени церкви, які збиралися в домі Филимона.
Зазвичай зображують апостола Филимона у вигляді статечного старця переважно у сценах страшного суду та апокаліпсису, які можна побачити у монументальному живописі XVII століття, який належить знаному маляру Стефану Поповичу Медицькому у церкві Святого Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».
Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури.
Світлини – Володимир Пограничний.
