«Академія в одній особі» – так називали сучасники Івана Франка – геніального письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, політика. Творча спадщина нашого краянина налічує понад 5000 різних творів, які можна назвати енциклопедією тодішньої Галичини. Відомий письменник Василь Стефаник у своїх спогадах писав: «Чи є серед нас, у Галичині, хтось, хто читав би все те, що пише Франко? Нема нікого. Бо нема нікого такого, кого цікавили б одночасно і старі апокрифи, і земельне питання, і Шекспір. сотні книжок та статей, які друкуються різними мовами»…

А розпочав письменник літературну творчість і шлях в українську культуру та суспільне життя у Дрогобичі, якому присвятив немало сторінок у своїх творах. Згадуючи перші літературні спроби, І. Франко зазначав, що почав писати «ще в нижчій гімназії…», причому період його навчання співпав із «першим розмахом продукції нафти й земного воску в близькому Бориславі…», що «займало уяву» юного гімназиста. Відтак закономірно, що вершиною прози Франка стала повість «Boa constrictor» (1878) та роман «Борислав сміється» (1882), де подається реалістичний образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині.

Повість «Boa constrictor» вийшла окремим виданням 1884р. у Львові накладом редакції «Зорі», з якою співпрацював І. Франко. Роман «Борислав сміється», який визначається особливим локальним колоритом, вперше надруковано в журналі «Світ» у 1881-82рр. і за життя Франка не передруковувався. Окремою книжечкою його вперше було видано 1922 року у Львові у друкарні НТШ із закінченням, написаним «на основі оповідання автора» його сином Петром Франком.

Ці обидва рідкісні видання зберігаються у фондовій збірці музею «Дрогобиччина». Окрім того, серед прижиттєвих видань нашого краянина – прозові і драматичні твори, поезії, переклади, літературно-критичні і публіцистичні статті.

І. Франко у свої творах створив широку панораму життя галицького суспільства. Зокрема, це видання «У поті чола», яке вийшло у світ 1910 року в серії «Вибрані твори українського письменства», До книги увійшли уривки із семи творів: «Малий Мирон», «SchonSchreiben», «Грицева шкільна наука», «Лесишина челядь», «Добрий заробок», «До світла!», «Під оборогом».

До часів панщини переносить читача оповідання «Панщизняний хліб», написане у 1896р. Під ювілейний рік Івана Франка Просвітний кружок при ІІІ секції Українського Студентського Союзу видав книгу «Франко І. Панщизняний хліб і інші оповідання» (Львів, 1913р.).

Безперечно, найбільшої слави Франко зажив як поет, називаючи поезію «вогнем в одежі слова». Збірка, для назви якої Франко обрав термін із малярства – «В плен-ері», вийшла у Львові у видавництві редакції «Літературно-Наукового вісника» у 1899 році. Перерва «на вільному повітрі» з метою тиші, спокою, відсторонення від людей та осмислення основ буття породила чудову поезію.

Драматургія Франка – окрема сторінка у творчості митця. Як драматург він виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Головний герой п’єси Франка «Учитель. Комедія в трьох діях» (Київ, 1911) Омелян Ткач – невтомний педагог та громадський діяч, який, долаючи перешкоди, активно виступав за поширення освіти у середовищі темного галицького селянства. Як вважав І. Франко,педагогічна праця – це «велике діло любові і терпеливості».

Впродовж усього творчого життя увагу Франка привертали народна культура і побут, причому збирати фольклор він почав ще в гімназії. Зібравши багато джерельного матеріалу, створив низку оригінальних праць з етнографії або ж етнології. Зокрема, на основі проникливого аналізу жіночих ліричних пісень написав свою блискучу розвідку «Жіноча неволя в руських піснях народних» (вийшла окремим виданням накладом редакції «Зорі» у Львові, 1883), в якій показав відображення в пісенному слові «жіночих невольничих псалмів» тяжких умов життя і глибоких переживань простої української жінки.

Діяльність Франка-перекладача – унікальне явище в історії українського перекладознавства. Розпочавши працю на ниві перекладу ще гімназистом старших класів, перекладав до останніх днів свого життя. Перші його спроби – першої пісні Гомерової «Одіссеї» і Софоклової драми «Електра» – датуються, відповідно, 1873р. та 1874р. Майже п’ята частина усієї його творчості припадає на художні переклади (7 томів із 50). Франко перекладав із 14 мов і подарував українській перекладній літературі твори 121 письменника та численні зразки народного епосу і народної поезії 20 народів.

У музеї перекладацьку діяльність Франка репрезентує низка видань. Зокрема, письменник цінував творчість відомого давньогрецького комедіографа Менандра, який створив понад 100 комедій, і, як писали сучасники, поступався лише Гомеру. Мистецтво «нової» комедії Менандра мало великий вплив на західноєвропейську драму, тож Франко перекладає і видає власним коштом віднайдену сцену із комедії письменника під назвою: «Менандер. Право дитини. Із мудрості Менандра» (Львів, 1911).

Цікавим прикладом перекладацької роботи Франка є переклад з французької мови дослідження історика графа де Ке де Сент-Емура про доньку Київського князя Ярослава Мудрого – Анну Ярославну. Життєпис «Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа» і досі вважається одним із найповніших досліджень біографії Анни Ярославни. Видання 1909 р., здійснене Українсько-руською видавничою спілкою у Львові, є своєрідним раритетом та унікальним свідченням про найдавніші українсько-французькі зв’язки.

Із швейцарських німецькомовних письменників Франка впродовж багатьох років цікавила творчість великого стиліста і майстра історико-філософської прози Конрада Фердинанда Майєра, про якого він написав ґрунтовну статтю і переклав окремі твори. Окремим виданням і з передмовою Франка накладом Видавничої спілки «Діла» вийшла новела К. Ф. Майєра «Амулет» (Львів, 1913).

У 1891р. Франко звершив творчий переклад та переробку славетного роману Мігеля де Сервантеса «Пригоди Дон Кіхота». Віршований переспів історії про мандрівного лицаря вперше надруковано того ж року в журналі «Дзвінок». У 1913р. у Львові накладом Українсько-руської Видавничої спілки вийшло третє видання іспанського літератора.

Як редактор перекладів, Франко, зокрема, вніс близько 6 тисяч різних виправлень до 10-томника драм Шекспіра в перекладі П. Куліша. На особливу увагу заслуговують його передмови про творчість великого англійського поета. У музейній збірці – твори В. Шекспіра у перекладі П. Куліша «Антоній і Клеопатра» (Львів, 1991) та «Король Лір» (1902).

Своє бачення літературного процесу в Україні від найдавніших часів до сучасності Франко виклав у праці «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.» (1910). На думку дослідників. важка хвороба, на жаль, не дала йому змоги зробити виважений синтез історії української літератури, хоч він був одним із найбільших її знавців та одним із найталановитіших її творців. Того ж року, як продовження «Нарису…», побачила світ книжка «Молода Україна: Провідні ідеї й епізоди». Ця Франкова праця, без якої навряд чи зможуть обійтися літературознавці й історики, не потрапила до зібрання творів Франка у 50 томах. Основну частину книжки складає його блискуче дослідження «З останніх десятиліть ХІХ в.».

Про місце і роль публіцистики у творчості Франка йдеться у передмові до збірки «У наймах у сусідів» (т.1. Статті на суспільно-політичні теми. Львів, 1914). Підбиваючи підсумки власної праці за період до 1890р., він пише, що із майже 900 публікацій за чверть століття більше половини – це публіцистичні та наукові статті і ще понад 80 рецензій.

Найгрунтовніша соціологічна праця Франка «Що таке поступ?» вперше надрукована в Коломийському тижневику «Поступ» у 1903 році. Цього ж року стаття, присвячена оглядові суспільно-культурного розвитку з критикою комуністичної концепції держави, вийшла в Коломиї окремою брошурою. Слова Франка: «…кожен народ, кожна громада працює над тим, щоб максимально використати для свого розквіту потенційні можливості поступу», у нинішній час дають розуміння, що наш «поступ» завжди потрібно захищати та відстоювати.  

Історичні розвідки Франка (близько 100 друкованих праць) тісно пов’язані з соціологічними, суспільно-політичними і економічними дослідженнями. Більшість з них присвячені селянському рухові і революції 1848 року в Галичині. У 1898р. в 50-ті роковини знесення панщини, накладом львівського освітнього товариства «Просвіта»вийшло перше видання книжки «Панщина та її скасування в 1848р. в Галичині»,  друге виданняу 1913р. здійснила Українсько-руська видавнича спілка. Обидва видання зберігаються у фондовій збірці музею.

Коротенький огляд деяких прижиттєвих видань Івана Франка із музейної збірки – лише невеличкої частки величезної літературної спадщини – дає розуміння, що можемо назвати небагато імен, рівних йому за всебічністю таланту. Сьогодні ми по-новому читаємо Франка, усвідомлючи, що саме Дрогобич зростив Мислителя, Письменника, українського Мойсея.

Авторка тексту та світлин – Зоряна Кордуба, завідувачка відділу історії