18 січня минає 155 років з Дня народження метра українського малярства Івана Труша (1869-1941), одного з найвизначніших українських митців-імпресіоністів, геніального живописця, якому завдячують відродженням галицького малярства.

Народився художник у селі Висоцько Бродівського повіту в селянській родині. Навчався у гімназії в Бродах, а фахову освіту здобував у 1891-1897 роках у Краківській школі образотворчих мистецтв. Після завершення навчання оселився у Львові, де одразу влився в культурно-мистецьке життя, співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка та підтримував дружні стосунки з провідними діячами української культури, зокрема з В.Стефаником та І.Франком. 1898 р. Труш очолив перше об’єднання художників Галичини — Товариство для розвою руської штуки, 1904 разом із М.Грушевським заснував Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, а разом із С.Людкевичем 1905 видав перший у Східній Галичині український  мистецтвознавчий щомісячник “Артистичний вісник”.

Ще в роки студій в Кракові чималий вплив на мистецьке становлення Труша мали постаті відомих польських художників Ізидора Яблонського, Леона Вичулковського та Яна Станіславського. Останній навчав його працювати на пленерах, вправно використовувати світлові ефекти, а головне  передавати на полотні свої власні відчуття природи, тяжіння до якої походило у митця ще з дитячих літ.

Загалом Іван Труш працював у кількох жанрах: пейзажу, портрету та сюжетної композиції. Загальний творчий доробок митця чималий –  близько 6000 картин, з них приблизно 350 – портрети. Так, одні з найбільш впізнаваних портретів провідних постатей української культури належать саме пензлю Івана Труша. Цінно, що художник не просто фотографічно зображав людину, він пізнавав її внутрішній світ, надаючи портрету психологічного характеру. Проте особливе місце в його творчості займали пейзажі, робота з якими, на відміну від портретування, була для нього справжнім відпочинком. Серед найзнаковіших пейзажів – “Захід сонця в лісі”, “Самітна сосна”, “Хмари”, “Дніпро”, “Кипариси” та ін.

Нові бачення, ідеї та мотиви Труш набував під час подорожей, які дуже любив та які позитивно відображалися на його творчості. Як результат постали цілі серії робіт з відвідин Гуцульщини, Наддніпрянської України, Криму, Італії, Близького Сходу.

Можливо, під впливом розповідей про Крим Лесі Українки, а також захоплюючись ”Кримськими сонетами” Адама Міцкевича, які, до слова, як пишуть дослідники, митець замислювався ілюструвати, Іван Труш зацікавився кримською тематикою. Відтак у жовтні 1901 року вперше вирушив до Криму. Захоплений краєвидами, про які раніше лише читав у поезії, художник активно працював на пленерах, проте через  змінність погодних умов і освітлення не був вдосталь вдоволений результатами. В 1903-1904 роках митець ще двічі повертався на півострів, загалом відвідавши Ялту, Алупку, Симеїз, Севастопіль, Балаклаву, Гурзуф, Алушту, Бахчисарай та ін. В листі до коханої Аріадни Драгоманової 1902 р. Труш зізнавався, що навіть Італія не принесла йому такого задоволення як краєвиди Києва чи Криму. Зрештою ці враження знайшли своє відображення у цілій серії етюдів, яка як стверджують мистецтвознавці, засвідчили  перехід художника до неоромантизму.

У Палаці мистецтв експонується робота Івана Труша ”Кримський пейзаж” 30-х років ХХ століття, виконана в зелених барвах олійними фарбами на картоні. На тлі передвечірнього неба в кількаплановій перспективі зображено схил гори з порослими кипарисами в центрі та масивними каменями-валунами на передньому плані. Очевидно, робота постала на основі первинного етюду написаному під час перебування митця в Криму. Відтак, було створено кілька схожих варіацій цього образу. На думку науковиці О. Білої, у етюдах краєвидів із кипарисами, намальованих під час заходу сонця «художник створює сповнені смутку, меланхолії та водночас епічної величі образи згасання дня, коли багряно-золотий диск сонця – персоніфікація сили й жаги життя – зникає за темними, урочисто-мінорними силуетами кипарисів, символізуючи невидимий драматичний контекст буття».

Цікаво, що під час першої кримської подорожі як допоміжний інструмент Труш почав активно використовувати фотоапарат, який вже набував популярності і серед інших українських художників. Митець відзначав значні можливості, які додає художнику фотографія, як от фіксувати миті рухомих об’єктів, передавати перспективу, але не переоцінював її, адже вважав, що людське око може бачити набагато більше, а лише справжній художник наповнює твір живою енергією та схоплює невловиме.

Відтак, використовуючи авторську світлину та етюди виконані з натури, художник пізніше постійно повертається до улюблених сюжетів створюючи довершені образи та цілі серії, а також численні авторські репліки в своїй львівській творчій майстерні.

Експонована в Палаці мистецтв робота належить до останнього періоду творчості Івана Труша, початок якого припадає на кінець 20-х років. Роботи цього часу передають інші настрої та життєві позиції митця. Він здебільшого відходить від культурного життя Львова і творить на самоті. В основному митець працює над серією галицьких краєвидів, створює образи на підставі давніших натурних етюдів, але найбільший цикл цього часу складають роботи про самоту, а їхнім лейтмотивом стає персоніфікований образ одинокої сосни. Цікаво, що останньою з робіт над якою перед смертю працював художник був саме кримський мотив.

Авторка тексту – Леся Хомич, наукова працівниця відділу європейського мистецтва

Світлина – Ігор Фецяк

Список використаних джерел:

1. Біла О. Відомий і невідомий Труш. За матеріалами мистецького проекту Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (13.12.1918 – 24.02.2019). // Режим доступу: https://artes-almanac.com/vidomyi-i-nevidomyi-trush/
2. Біла О. З мандрів. Відомий і невідомий Труш. Режим доступу: https://artes-almanac.com/z-mandriv-vidomyi-i-nevidomyi-trush/
3. Біла О. Чорне море зачаровувало Труша, як і очі Аріадни Драгоманової. // Режим доступу: https://galinfo.com.ua/news/chorne_more_zacharovuvalo_trusha_yak_i_ochi_ariadny_dragomanovoi_306974.html
4. Галайчак Т. Труш Іван Іванович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 171.
5. Козак Р. “Острий полєміст, інтелігенція глибока”: Іван Труш і його шедеври // Локальна історія. 2021. // Режим доступу: https://localhistory.org.ua/texts/statti/ostrii-poliemist-inteligentsiia-gliboka-ivan-trush-i-iogo-shedevri/
6. Нановський Я. Іван Труш. — К., 1967.
7. Ямаш Ю. Іван Труш – патріарх українського фотомистецтва. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/ivan-trush-patriarkh-ukrainskoho-fotomystetstva/
8. Ямаш Ю. Труш малює Крим. « Кримські сонети» Адама Міцкевича у творчості Івана Труша / Юрій Ямаш. – Львів, 2018. – (Серія «Труш малює»).