Притча про злих виноградарів

У 13-ту неділю після П’ятидесятниці Церква пропонує до роздумів притчу про злих виноградарів, яку розповів Ісус Христос, перебуваючи в Єрусалимському храмі в останній тиждень свого земного життя (Мт. 21: 33–46; Мк. 12: 1–12; Лк. 20: 9–19). Ця притча спрямована, насамперед, до єврейських книжників та священників Єрусалимського Храму, але також і сучасники знайдуть у ній багату поживу для роздумів.

Старий Заповіт говорить про виноградник, як про символ народу Божого. Наприклад, псалмопівець зауважує: «З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її» (Пс. 79: 9). Пророк Осія пише: «Ізраїль — гіллястий виноград, примножує для себе плід» (Ос. 10: 1). Ізраїль асоціюється з виноградником і в книзі Царств: «І жили Юда й Ізраїль спокійно, кожен під виноградником своїм і під смоковницею своєю, від Дана до Вірсавії, в усі дня Соломона» (2 Цар. 4: 25). Національним символом Ізраїлю був виноград.

Найбільш відома цитата про виноградник як образ Ізраїлю, як виноградник Божий належить пророку Ісаї: «Заспіваю ж я вам пісню любовну про Свого Улюбленого, про Його виноградник! На плодючім верху гори мав Приятель Мій виноградник. І обкопав Він його, й від каміння очистив, і лозою добірною засадив, і башту поставив посеред нього, і витесав у ньому чавило, й чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди! І нині ж ти, городянине єрусалимський і муже юдейський, розсудіть Мене з Моїм виноградником: що ще можна було вчинити для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? А тепер повідаю Я вам, що зроблю для Свого виноградника: огорожу його розберу, і піде він на потоптання і знищення, і запустіє він — не обтинатимуть і не підсапуватимуть його, а дощі не спадатимуть на нього, і виростуть бур’яни на місці його! Бо виноградник Господа Саваота — це дім Ізраїлів, а муж Юди — улюблений саджанець Його. Сподівавсь він правосуддя — та ось кроволиття, сподівавсь справедливости — та ось зойк» (Іс. 5: 1–7). І пророк Єремія про те саме пише: «Я насадив тебе, як виноградну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?» (Єрем. 2: 21).

Притчу про злих виноградарів Спаситель розповів у дворі Єрусалимського Храму — того самого, з котрого Він вигнав торговців та міняйл. Прямо перед Ним височів сам Храм, стіни якого, стараннями Ірода Великого, були декоровані золотим галуззям винограду з ґронами плодів, виготовлених із дорогоцінних каменів. Його часто прикрашували заможні євреї, додаючи ще одну виноградину або листок — адже виноградна лоза була символом обраного дорогоцінного народу Божого. Коли перед тим єврейська династія Маккавеїв правила в Єрусалимі понад півтори століття, тоді на монетах ізраїльських карбувалось листя та ґрона винограду. Співаючи хвалу Господу, народ визнавав: «Ти Своєю рукою вигнав народи і посадив наших батьків» (Пс. 44: 1–2).

Притчу про злих виноградарів Христос говорить після того, як фарисеї запитали, якою владою Він творить всі чуда. Напевно, після того, як євреї не відповіли на запитання Ісуса, Він починає розповідати цю євангельську притчу. Кожне слово притчі має велике значення. Великий Виноградар виноградника життя дає землю людині. Він обгородив життя від смерті надійною огорожею — Законом Божим і Божими Заповідями, щоб ніхто не зміг викрасти людину від Бога. Поставив сторожову башту — совість — непідкупного та неусипного охоронця чистоти і правди душі. Але людина своїм падінням порушує Божий Закон. Бог висилає своїх посланців — пророків, яких упавший народ гнав і убивав.

У дрогобицькій церкві Св. Юра можна побачити зображення «Притчі про злих виноградарів» гармонійно поєднане з «Притчею про Ісуса — доброго пастиря» на іконі предельного ряду іконостасу Введенського приділу. Розміщення цієї ікони також має глибший богословський зміст: по-перше, вона знаходиться біля царських врат, що є символом Врат до Царства Небесного і образом виноградника — Царства Земного; по-друге, вона розміщена під однією з головних ікон намісного ряду — «Христос Вседержитель». Також у розписах та різьбленні цієї церкви неодноразово зустрічається зображення виноградної лози з плодами-ґронами. Такі зображення мають на меті нагадати християнам про центральне Таїнство Церкви — Євхаристію: «Виноград дає вино, як Слово дало свою Кров», — пише Климентій Олександрійський.