Свято Преображення Господнього пригадує нам подію, коли Господь піднявся зі своїми трьома учнями Петром, Яковом та Іоаном на Фаворську гору (Фавор). І ці учні стали свідками Преображення Господнього.

У Біблії гора стає символом Близькості до Бога. Так у Старому Завіті на горі Хорив Ілля пізнав Бога у легкому вітерці, на горі Кармель він переміг жерців псевдобожка Ваала, саме на Синайській горі Мойсей отримав Декалог від Бога.

У події Преображення ми бачимо Мойсея, котрий жив за 1600 років до Р.Х., а також Іллю Пророка, котрий жив за 900 років до Р.Х. В цій події апостоли бачать їх живими. Таким чином Господь вкотре хотів показати, що Він «є Бог живих, але не є Бог мертвих, усі бо живуть для Нього» (Лк. 20:38)

Подію Преображення можуть бачити тільки певні вибрані апостоли. І на думку Святого Івана Дамаскіна «Христос взяв із собою Петра, щоб він, котрий недавно визнав Христове Божество, почує підтвердження цих слів від Бога –Отця. Якова, тому що він мав стати першим єпископом Єрусалиму і першим з числа апостолів мучеником за Христа. Так само Іоан, котрий був улюбленим учнем Ісуса, збагнувши божество на Таворі, пізніше написав ці слова: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог.» (1, 1)

Ці три апостоли, котрі стали свідками Христової слави на Таворі пізніше стануть свідками Христа у Гетсиманському Саду. І ці події на них накладуть свій відбиток та справлять надзвичайне враження. Навіть апостол Іоан напише після цього: «І ми славу Його бачили – славу єдинородного від Отця, благодатно та істинно славимі».

Подія Преображення є ще й подією молитви. Адже, згадуючи уривок із Старого Заповіту, із книги Виходу, коли Мойсей 40 днів та ночей перебував у молитві, він був поруч із Богом, то від тієї близької присутності, від цього споглядання Бога, на стільки преобразився духовно та фізично, що люди просили Його застелити собі обличчя, адже на це яскраве світло, що йшло від Нього, важко було дивитися.

Апостоли, дивлячись на преображеного Учителя, розгубилися, і навіть апостол Петро, котрий впродовж свого життя будучи рибалкою на морі, не раз бачив великі та грізні шторми та бурі, також не знав, що тут можна сказати чи зробити. Єдиними його словами були: «Господи! Добре нам тут бути! Як схочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Мт.17:4)  Дивним є те, що він нічого не згадує про намети для них самих. А ще недавно він запитував Господа, що вони матимуть, підучи за Ним. Ми бачимо, що Петро, дуже часто шукав для себе вигоди, в цей час забуває про особисті амбіції. На стільки ця подія надзвичайно вплинула на всіх трьох апостолів, перемінивши їхні бачення, преобразивши життя та серця.

Описуючи Преображення, очевидно, варто зупинитись на символістиці цієї події.

Христос бере із Собою трьох –  Петра, Якова та Іоана. Ці апостоли, супроводжуватимуть Його під час молитви в Гетсиманському Саду, що символізує нерозривний зв’язок цих двох подій в історії спасіння. Преображення веде до Страстей Господніх, а Його Хресна Мука і смерть знову ж приведуть до Слави Преображення. Всі троє апостолів також нагадають нам сцену із книги Виходу, коли Мойсей взяв із собою на гору Аарона, Надава та Азігу, а 70 старших Ізраїля чекали. (Вихід: 24)

Преображення відбулося на горі Фавор. Гори в Біблії – це місце особливої близькості Бога. Для Спасителя це місце найважливіших подій. У Його житті були: гора спокус, гора проповідування, гора молитви, гора Преображення, гора агонії, гора смерті, гора Христа і – врешті-решт – гора Воскреслого Господа.

У Старому Завіті також бачимо кілька вершин, які мають особливе значення: гора Синай, де Мойсей отримав Декалог, гора Хорив (припускають, що це ще одна назва гори Синай), де Мойсей побачив неопалину купину, гора Морія, де Авраам мав принести вжертву Ісаака. Це одночасно гори страждання і об’явлення: усі вони нагадують нам Храмову гору, де Об’явлення стало літургією.

Преображення – це наслідок молитви. Воно показує, що відбувається, коли Ісус розмовляє зі Своїм Отцем, глибока інтерпретація Його перебування з Богом, яка стає чистим світлом. Ісус – «Світло від Світла»; ця дійсність стала видимою у сцені Преображення Господнього. Обличчя Мойсея після розмови з Богом також засяяло, але воно лише віддзеркалювало те світло, те сяйво, що згодом учні побачили на обличчі Свого Учителя.

Усі троє євангелістів звертають увагу на одяг Ісуса. Шати Спасителя розповідають про наше майбутнє. У книзі Одкровення читаємо: «Праведники були зодягнені у білі шати, очищені у крові Агенця. Вони з’єдналися з Христом через хрещення: Його мука стала очищенням, що відновила наші шати знищені гріхами» (Книга Пророків 15.22). Під час хрещення ми одягнулися в світло Христа і самі стали Світлом, як писав Іван Дамаскін.

Мойсей, який отримав кам’яні скрижалі із заповідями, представляє закон, Ілля – пророків. Вони обоє – символи та свідки страждання. Вони розмовляють з Ісусом про Його страждання. Однак, це відбувається за особливих обставин – саме під час Преображення. Це вказує на те, що саме страждання приносять спасіння, попри біль, воно сповнене Слави Божої. Така мука здатна перемінитися в свободу та радість. Не випадково згадується хмара: «І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос Отця: Це Син Мій возлюблений, слухайтесь Його». (Мк. 9, 7) Свята хмара, «шехіна, – знак присутності Бога. Саме цей образ зустрічаємо в Старому Завіті: хмара покрила Намет Зустрічі. І це свідчило про те, що Господь близько. Невипадково і Петро говорить саме про намети, Христос став справжнім наметом зустрічі людини з Богом, хмара Божої Присутності покриває свідків Преображення Його Єдинородного Сина, як і у свій час хмара накрила свідків Хрещення Господнього (Мк. 1, 11).

«Голос із неба» учні також уже чули, однак, на цей раз з’явиться важливе доповнення: «Його слухайте» (Мк. 9, 7) – це означає, що Ісус сам став словом Божого об’явлення. Євангеліє не може ілюструвати цього сильніше чи міцніше: Ісус – це Тора. Цей наказ Отця завершує Об’явлення та найкраще його підсумовує. Тепер учні повинні спуститися з гори зі своїм Учителем і навчитися «слухати Його».

Раніше могли визначити, чи іконописець гідний писати образи, саме завдяки іконі Преображення Господнього: якщо маляру вдавалося максимально глибоко «Таворське світло», то його визнавали майстром нерукотворного мистецтва.

У дрогобицькій церкві Святого Юра Преображення Господнє можна побачити в празничковому ряді іконостасу роботи Стефана Медицького ІІ пол. XVII ст. та у стінописі емпори І пол. XVIII ст.

Автор – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної арзхітектури

Світлина – Володимир Пограничний