На сороковий день після Христового Воскресіння Свята Церква відзначає одне із дванадцяти величних свят християнського року – Вознесіння Господа Ісуса Христа.

Упродовж року ми вшановуємо Хрещення Ісуса в Йордані – воно дарує силу очищати наші гріхи воді; Преображення Господнє – силою вічного світла проганяє всяку темряву і просвічує всіх сліпонароджених на землі. Воскресіння Христа перемагає смерть і відкриває Двері Милосердя до вічного життя. Вознесіння Господнє – це день, коли Спаситель покинув землю, і він не є приводом для смутку від розлуки, а радості від слів: «Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мт. 28, 20).

Сорок днів після Паски Ісус багато разів з’являвся апостолам, навчав їх, а на сороковий день прийшов на Оливну гору і, розмовляючи з ними, благословив їх в останній раз та став здійматися на небо.

Оливна гора – це місце важливих подій в історичному житті Ісуса. Перший раз Спаситель саме тут сів на молодого віслюка і показав приклад лагідності і смиренності, в’їжджаючи на Квітну неділю до Єрусалима. Вдруге Господь плакав над Єрусалимом біля підніжжя цієї гори, передбачивши страшне невірство і жорстоку озлобленість мешканців міста під час своїх хресних страждань.

Третій раз Спаситель говорив на горі Оливній своїм учням про кінець світу, друге пришестя й ознаки наближення Страшного суду. Четвертий раз Ісус молився у Гефсиманському саду на цій горі до кривавого поту і прощі Бога Отця відібрати в нього чашу страждань. П’ятий раз воскреслий Христос востаннє вийшов на Оливну гору і торжественно вознісся на небо.

У Святому письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: «Мир вам!», а потім дав останню настанову: «Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, і зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами до кінця світу.»

Свідками Воскресіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки та в Діяннях Апостолів. Про Вознесіння на небо євангеліст Марко пише: «Ісус зібрав своїх учнів і сказав: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто вірує, то буде осудженим. І ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане.» Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і сів праворуч Отця. Вознесіння Спасителя, подібно Його смерті та Воскресінню, входило в Божественний план спасіння всього людства. Ще Давид взивав: «Піднесіть князі свої брами, і увійде Цар Слави» (Пс. 23,7).

Господь знав, що буде прославлений на небесах, і тому в перший день Свого Воскресіння сказав Марії Магдалині, що відходить до Отця, хоч і потім ще залишився на землі упродовж сорока днів, щоб «вчити апостолів про Царство Боже» (Дія.1,3).

Господь видимо і урочисто зійшов на небо, щоб відкрити шлях невидимій благодатній дії Святого Духа, бо всі іпостасі Святої Трійці приймають участь у спасінні людства. Діло відкуплення людства було звершене Ісусом, а діло благодатного освячення належало звершити Святому Духові. Возносячись на небо, Христос Спаситель відкрив всім віруючим в нього благодатний шлях до Отця Небесного.

Вознесіння – це спасіння людей і милосердя для України. В часі російсько-української війни слід стати добрим і милосердним для біженців з південних, центральних та східних областей України, для всіх людей зі зламаними долями. Господь зійшов із неба для того, щоб наблизитись до кожної людини. Він перебував з апостолами під час їх проповіді. Він перебуває сьогодні з пораненими, хворими, в окопах, лікарнях, щоб всі відчували Його допомогу. Тому Христос каже: «Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мт. 28, 20).

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про свято Вознесіння. Не згадує про нього й письменник Оріген, який вичислює християнські празники у восьмій книзі свого твору «Проти Цельсія». Знавці обряду дотримуються тієї думки, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зішестя Святого Духа.

У ІV ст. празник Господнього Вознесіння став загальнознаним. Історик Сократ називає його «всенародним празником». Вознесіння Господнє возвеличили своїми проповідями святі Іван Золотоустий, Григорій Ійський, Епіфан Кипрський, Лев Золотоустий та ін. У ІV ст. рівноапостольна цариця Олена поставила храм в честь цього празника на місці Христового Вознесіння.

Найбільш давні зображення Вознесіння, збережені до наших днів, датовані V ст. На східній стіні четверика емпори церкви Св. Юра у Дрогобичі також присутній цей сюжет у вже традиційному для того часу візантійському стилі іконографії – Христос зображений у сяйві слави та в оточенні ангелів, а під Його покровом на землі стоять апостоли з Богородицею.

Автор – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний