Цьогоріч 28 листопада у східних християнських спільнот, які використовують юліанський календар, розпочинається Різдвяний піст. Народні назви “Пилипівка” або ж “Пилипівський піст” пов’язані з вшануванням пам’яті Святого апостола Пилипа, якого згадують у переддень початку посту.
Апостол Пилип народився в сім’ї скотарів близько 3 року н. е. У 15 років одружився і мав двох синів. Знав грецьку мову, оскільки в будинку його батьків жив полонений грек, який і навчав його цій мові. Хоча Пилип був з того самого міста, що й апостоли брати Андрій та Петро — Капернаума, він раніше з ними не був знайомий. Але чув про них, і знав, що вони були учнями Ісуса. Коли Ісус шукав серед людей, які прийшли хреститися на ріку Йордан, однодумців, то намагався розпізнавати в них людей чесних, сміливих, відкритих, здатних повірити Йому і готових багато чим пожертвувати заради порятунку юдейського народу.
І саме Пилип, не зважаючи на свій юний вік, міг повести за собою багатьох. Пилип відразу повірив в Ісуса. Він уже чув численні легенди, чутки, історії про Христа, захоплювався цією людиною, і, не роздумуючи, вирішив стати Його учнем. Пилип був дуже допитливим, мав хорошу пам’ять, тому саме він першим з учнів став записувати проповіді Христа. Згодом ці записи використовував апостол Матей для свого євангелія.
Саме Пилип знайшов і привів до Ісуса Натанаїла (Варфоломія): «Ми знайшли того, про кого писав Мойсей і пророки. Ми знайшли Ісуса з Назарету», — так пояснював Варфоломію Пилип, розповідаючи про Христа. Місто Назарет вважалося глухою провінцією, тому Натанаїл сумнівався: «Хіба з Назарету може бути щось добре?». Пилип відповів: «Піди і подивися сам». А Ісус, побачивши Варфоломія промовив, що це «справжній ізраїльтянин, чесний, без лукавства». За той короткий час, який провів Пилип в Ізраїлі (згідно з переказами — близько 4 місяців), він почав хрестити людей у Самарії, а потім разом з Варфоломієм вирушив з Юдеї в Туреччину, проповідуючи Христа.
Через три роки вони були в Індії, але міцна, усталена віра в індійських громадах не привела до апостолів багато бажаючих прийняти нову для них релігію. Відвідали вони також Аравію та Ефіопію, де Пилипу з’явився ангел, який підказав апостолу вийти на дорогу, де Пилипові зустрівся багатий вельможа, якого Христовий учень охрестив у найближчій водоймі.
Проповідуючи Христову науку в Ієраполі Сирійському, апостол Пилип викликав сильний гнів у народі, який загрожував йому каменуванням, і на вимогу натовпу воскресив мертвого, що несли на ношах для ритуалу погребення. Після цього апостоли проповідували у Вірменії, де й залишився Варфоломій, а Пилип вирушив до Скіфії, був на Дону, згідно з переказами, на території сучасної України.
В подальшій своїй апостольській місії апостоли Пилип та Варфоломій зустрілися в місті Ієраполі, переповненому ідолами, яким поклонялись усі його жителі. Серед багатьох поганських божків була велетенська єхидна, для якої було збудовано особливий храм, куди приносили їжу і здійснювали численні жертвоприношення. Святий Пилип разом з Йоаном Богословом, який також тут здійснював християнську місію, силою молитви подолали цю єхидну, визволивши місто від гріха. Пилип залишився далі проповідувати, а Йоан пішов благовіствувати в інші міста. У числі зцілених від укусів єхидни була і дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, правитель Анфіпати наказав схопити Пилипа, його сестру й апостола Варфоломія. За намовою жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп’яти святих апостолів. У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею.
Висячи на хресті біля храму єхидни, апостол Пилип молився про спасіння його розпиначів від наслідків землетрусу. Побачивши це, народ увірував у Христа і почав вимагати припинення тортур апостолів. Апостол Пилип, молитвами якого всі, окрім Анфіпата, залишилися живі, помер на хресті.
2011 рік був особливим для християн усього світу, оскільки під час розкопок у південно-західній області Туреччини — Денізлі, у «бавовняній фортеці» Памуккале, археологи виявили могилу св. Пилипа. Облаштування гробниці й написи на ній свідчать про те, що в ній поховано саме апостола Пилипа — одного з християнських мучеників першого століття.
Фортеця, де було зроблено відкриття, вважається одним із «чудес світу». В її термальних джерелах, якщо вірити легендам, купалася єгипетська цариця Клеопатра.
Близько 560 р. мощі св. ап. Пилипа були перенесені до Риму, де вони спочивають до сьогодні.
Для більшості християн східного обряду Різдвяний піст починається одразу ж після дня пам’яті св. Пилипа — на Великій Утренні. Цей піст у народі ще називають «Пилипівка» — на честь Христового учня, проповідника, місіонера і мученика, який став для багатьох незгасимим світлом — апостола Пилипа Віфсаїдівського.
Зауважимо, що існує гностичне апокрифічне Євангеліє від Пилипа, створене у III–IV ст., а також апокрифічний текст «Діяння Пилипа». Апокрифічне (тобто те, що не увійшло до канону Нового Завіту) Євангеліє було знайдене археологами лише в 1945 р. у Єгипті. Воно містить найважливішу інформацію, повідомлену Пилипові Ісусом Христом. Його дослідженням займається сучасний український вчений, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник.
У нашій дерев’яній церкві Святого Юра дрогобицькі малярі відтворили сюжет страти апостола в однойменному клеймі “Страта Святого апостола Пилипа” в монументальній композиції “Мучеництва і страти апостолів” на східній стіні нави.
Автор – Юлія Лаврись, науковий працівник відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлини – Володимир Пограничний
