10 листопада (за новим стилем) відзначаємо день Великомучениці Параскеви, або святої П’ятниці. Історичні джерела свідчать, що іменем святої Параскеви називали кількох мучениць.

В Україні християни чітко дотримувались усіх церковних і народних приписів, пов’язаних з культом Параскеви П’ятниці, оскільки свята була цілителькою у найтяжчих душевних і тілесних хворобах, а також  покровителькою сімейного благополуччя.

У часи Київської Русі особливо шанувалися Параскева Іконійська та Римська, але життя та подвиги обох згодом поєдналися в один образ, який став культовим. Це постать діви, яка народилася у п’ятницю, і так була названа батьками. Її ім’я також асоціювалося із Страсною п’ятницею, де свята виступала як персоніфікація подій цього дня, водночас вшановувалася як мучениця, котра перенесла страждання і відстояла свою віру.

Святу Параскеву П’ятницю також вшановували за те, що вона була покровителькою торгівлі. На торжищах ставилися її ікони, а з давніх-давен торги, базари, ярмарки проводились саме у п’ятницю. Давні дрогобицькі зваричі, які добували ропу із надр землі, виварювали її, а потім вели жваву торгівлю нею в усі куточки Європи, просили святу Параскеву допомагати їм у цьому промислі.

У другій половині XVI століття для дрогобицької церкви Параскеви П’ятниці зваричами була замовлена храмова ікона «Параскева П’ятниця з житієм», яка сьогодні зберігається в музеї «Дрогобиччина» і є окрасою колекції українського середньовічного іконопису.

На іконі, в середнику, виконана монументальна свята Параскева в повний ріст, фронтально, з піднятою у благословляючому жесті правою рукою, а лівою – у жесті застереження. По обидва боки від святої автор розмістив вісім житійних клейм: «Різдво Параскеви», «Проповідування Параскеви», «Побиття Параскеви», «Мордування Параскеви», «Прохання її про відречення», «Ув’язнення Параскеви», «Пилування Параскеви», «Стинання голови».

Кожне з клейм – історія з життя святої, особливо деталізована, коли художник змальовував її муки. Складається враження, що автор показав своє суб’єктивне ставлення до цих подій, обурюючись і засуджуючи їх. Зображення величезних очей та майже дитячих рис обличчя юної святої особливо спонукають їй співпереживати.

Окремо слід зупинитися на образах катів святої Параскеви: вони виконані, до певної міри, гротескно, захоплюють різноманітними костюмами і фантастичними головними уборами. Дивує, що кожному негативному образу на іконі видряпано очі, що свідчить про протест і ставлення окремих вірян до мордувань та катувань.

Особливість дрогобицької пам’ятки в тому, що її автор зумів поєднати чудернацькі негативні образи з чарівністю і наївною чистотою святої Параскеви, не применшуючи піднесеного настрою ікони.

Величаву урочистість Параскеви П’ятниці також підкреслює використання іконописцем яскравої кольорової гами, витриманої у мажорних барвах, – червоних з рельєфною вишуканою позолотою.

Автор – Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва

Світлини – Зоряна Погранична