11 вересня християни східного обряду вшановують день усікновення глави пророка і предтечі сідальним на утрені: «Прославимо посередника між Законом і Благодаттю, бо він нам покаяння проповідував і, відважно та явно докоривши Іродові, голову свою віддав на усікновення».
Він передбачив пришестя Месії, і хрестив Ісуса у водах ріки Йордан. «Нема долі більш величної і більш трагічної», — писав митрополит сурожський Антоній.
Проповідь Івана Предтечі була нетривалою. Підготувавши людей до прийняття Спасителя, він закінчив своє життя мученицькою смертю. Невдовзі після Господнього хрещення Івана було ув’язнено Іродом Антипою, сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч вифлеємських немовлят.
Іван викрив Ірода в тому, що той за життя свого брата Филипа одружився з його дружиною Іродіадою, при тому, що в нього вже була дружина — донька царя Арепи. Тим самим він порушив закон Мойсея, за що і виказував йому Іван Хреститель.
Ірод зачинив його у в’язниці, не наважуючись із-за страху перед народом вбити проповідника. Але під час святкування Іродового дня народження, коли зібралась уся верхівка влади, в палаці Ірода, донька Іродіади Саломея танцювала перед гостями і своїм танцем дуже догодила Іроду та його гостям. За це Ірод пообіцяв їй усього, чого вона лишень забажає — «навіть половину свого царства». Донька ж, порадившись із підступною матір’ю, попросила голову Івана Хрестителя.
І дійсно, чого не мала донька з того, що мав Ірод? Для чого Саломеї півцарства, якщо Іродіада володіла всім царством? Єдине, що не давало повністю насолоджуватися розкошами, думкою про своє високе становище у суспільстві, зарозумілістю — це викриваючий голос Івана Хрестителя.
Ірод же з сумом прийняв це прохання, адже любив спілкуватись із ув’язненим пророком і багатьох його порад дослухався. Але під дією гордості та марнославства не захотів відмовитись від своєї клятви та звелів катові принести голову Івана на таці — дійсно, що може бути вищим та бажанішим за те, щоб виглядати сильним непохитним царем з твердим словом, мати славу серед захмелілих старійшин, галилейських вельмож та тисячі начальників?
Згідно з церковним переданням, вуста мертвої голови проповідника покаяння ще раз відкрилися і промовили: «Іроде, не гоже тобі мати дружину Филипа, брата твого». Саломея взяла таріль з головою, з якої ще стікала кров і віддала своїй матері. Несамовита Іродіада закопала святу голову в нечистому місці, але благочестива Іванна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала святу голову в глиняній посудині на Оливній горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали в Севастії, де і відбувся злочин.
Після вбивства Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще якийсь час. Понтій Пилат, правитель Юдеї, послав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над яким він насміявся (Лк. 23, 7–12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою та Саломеєю ще при їхньому земному житті. Саломея, переходячи взимку через річку Сікоріс, провалилась під лід так, що вона висіла у воді тілом, а голова її перебувала над льодом, поки гострий лід не перерізав їй шию. Її голову принесли Іроду та Іродіаді, як колись їм було принесено голову Івана Предтечі.
Аравійський цар Арета, в знак помсти за безчестя своєї доньки, рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод був підданий гніву римського імператора Гая Калігули (37–41 роки) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення до Галії, а потім в Іспанію. Там їх поглинула розверзнута земля.
Через багато років після страти св. Івана Предтечі, коли земля, в якій спочивав сосуд з його святою головою, перейшла у власність благочестивого вельможі Інокентія, цей сосуд було знайдено при будівництві церкви. Інокентій дізнався про велич святині за чудесами і ознаками, що відбувались при цьому. Але перед своєю кончиною, боячись щоб святиня не була зневажена іновірцями, він знову заховав у тому ж місці.
Іконографія «Усікновення голови Івана Хрестителя» сягає ранньовізантійської епохи: мініатюра з Олександрійської хроніки і фрески церкви Івана Предтечі в Чавушино в Кападокії датують серединою – другою половиною VII ст. Ще у Середньовіччі виділили декілька різновидів зображення теми усікновення, які відрізняються за положенням постаті святого: на колінах, у повний зріст та зв’язані попереду руки. Інколи зображають охоронців Ірода та Саломея. І саме таким чином маляр відтворив цей сюжет в парусі емпори церкви Св. Юра у Дрогобичі — Саломея з тацею, на якій лежить голова великого пророка під час бенкету в Ірода.
У книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліян Катрій так характеризує постать Івана Хрестителя: «Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Св. Іван Хреститель — це велетень духа, що стоїть на грані двох завітів: Старого і Нового. Він замикає пророків, а відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча — вістун, хреститель і мученик. Він одинокий мав ласку христити Того, що Його інші пророки предвіщали та духом бачили. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері».
Автор – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлина – Володимир Пограничний
