За Євангелієм, у день, коли з небес на Ісусових апостолів зійшли вогненні язики Святого Духу, вони заговорили різними совами, щоб іти до народів і проповідувати вчення Христове. Сходження Святого Духа обіцяв Христос у день свого Вознесіння. Ця обіцянка сповнилась через 10 днів — у 50-й день після Воскресіння. Тому свято Трійці ще називають П’ятидесятницею.

Євреї I століття також святкували П’ятидесятницю. У цьому святі вони дякували Богу за перший врожай, приносячи Йому перші колоски. Та крім того, як Пасха, так і П’ятидесятниця пригадували євреям про вихід з єгипетської неволі. Пасха — це час, коли в жертву приносилися ягнята, а ізраїльтяни були врятовані від Ангела смерті, котрий винищував єгипетських первістків і саме тієї ночі ізраїльтяни вийшли з Єгипту. Хоча попереду їх ще очікувало багато випробувань, та Господь завжди був із ними. Саме тоді, через 50 днів після виходу з Єгипту ізраїльтяни дійшли до Синайської гори, де Господь дав Мойсею закон — дорогу життя — 10 заповідей.

У Старому Заповіті Мойсей піднявся на гору і звідти зійшов з Законом, а, згідно з Новим, — Ісус, зійшовши на небеса, сходить не з законом писаним на кам’яних скрижалях, а з Законом, що вписаний у наші серця.

Як ми знаємо зі Святого Писання, упродовж 40 днів після Воскресіння Господь Ісус Христос являвся учням своїм і продовжував повчати їх. В самий же день Вознесіння дав наказ апостолам, щоб залишались вони в Єрусалимі й чекали обітниці Божої, “що про неї, — говорив, — ви чули від Мене. Йоан бо водою христив вас, тепер же будете охрещені Духом Святим через кілька тих днів.”

І в свято Великої П’ятидесятниці, в пам’ять синайського законодавства, усі апостоли з Богородицею та іншими учнями разом знаходилися в одній світлиці в Єрусалимі, була третя година дня, за єврейським численням. Євангеліст Лука у книзі “Діяння святих апостолів” так змальовує подальші події: “Раптом зчинився шум з неба, ніби буря раптово знялася і переповнила увесь дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін учинився — зібралося безліч народу, та й дивувалися, бо кожен з них тут почув, що вони розмовляли їх власною мовою.” (Діян. 2, 2–12). Таким був початок проповідування Євангелія, і, фактично, початок діяльності новозавітної церкви Божої, — початок благовістування через святих апостолів і в усьому світі.

Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається як одне з дванадцяти найбільших церковних свят, і має назву також Дня Святої Трійці, тому що саме в цей день відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчилися поклонятись і прославляти три лиця (грецькою “іпостасі”) Єдиного Божества: Отця, Сина і Святого Духа. Бог Отець послав Сина на землю, Син явив нам шлях до Отця — дорогу смирення, настановив нас любити Бога і ближніх, постраждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся на небо, обіцяючи учням послати Духа Святого, Утішителя, і тепер цей Утішитель зійшов на учнів і поповнює засновану Сином Церкву.

Святкуючи День Святої Трійці, ми пам’ятаємо про такі великі свята як Богоявлення і Преображення, бо і там являється Пресвята Трійця. В першому випадку, коли Бог-Син стояв у Йордані, приймаючи хрищення від слуги, тоді Дух Святий у вигляді голуба сходив над ним, а з відкритих небес чувся голос Бога-Отця. У другому випадку Бог-Син стояв на горі Тавор у присутності земних і небесних свідків, ясна хмара обнімала Сина Божого — це була дія Святого Духа і голос Отця Небесного чувся з небес: “Це Син Мій улюблений, що Я Його вподобав. Його слухайте.” (Мт. 17: 5).

Три Божі Особи — це не форма якоїсь сили, яку ми називаємо Богом, це три особи, які мають повну Божу природу. Бог Отець є від віків, Сам від Себе, Бог Син від віків народжується від Отця і в часі зійшов на землю з неба, де разом з Отцем мав ту саму славу “ще перед буттям світу” (Ін. 17: 5), а Дух Святий предвічно сходить від Отця.

День Святої Трійці ще вважається “днем народження Церкви”, хоча це твердження, можливо, не дуже коректне, адже, як ми знаємо з Біблії, Церква існувала від створення ангелів, бо ангели були створені перед творінням світу, і вони завжди були членами Церкви. Святий Климент Римський у другому посланні до коринфян говорить, що Церква “була створена перед сонцем і місяцем, і існує від початку” (II Соч. 14), а Григорій Богослов зазначає: “Пророки встановили Церкву, апостоли об’єднали, а євангелісти впорядкували.” (PG 35, 589A).

У день П’ятидесятниці відбулося посвячення апостолів і встановлення священства Нового Ізраїля. Вони отримали можливість посвячувати інших через повчальне керівництво Святого Духа  (PG 74, 7089–712).

Із цього дня почалося здійснення Святої Євхаристії, щоб ми “стали причасниками Божого єства” (2 Пет. 1: 4). Тільки після Зішестя Святого Духа новонавернені віруючі “постійно перебували в ученні апостолів, і в єдності та переломленні хліба, і в молитвах.” (Діян. 2: 42).

В Україні П’ятидесятницю ще називають «Зеленими святами», бо зеленими гілками  і квітами на Трійцю прикрашають будинки та подвір’я, а священники освячують зілля, яке люди приносять до храмів.

Ще в дохристиянські часи наші предки вшановували культ зеленої природи, зеленого дерева, яке з’єднувало три світи: небо, землю і підземний світ. Вважалося, що Дід-Ладо — добрий дух предків разом з гіллям-клечанням приходив до господи і оберігав людину і її житло від злих сил.

Зазначимо також, що образ Трійці в українській символіці є і в різдвяному трисвічнику, що зветься “трійця”, присутній він і в колядках про створення світу, гаївках-веснянках і троїстому знаку на писанках.

В Україні ще в XVIII ст. у середину трав на свято Трійці ставили потрійну свічку, що теж називалася “трійцею” і повинна була горіти упродовж усієї Служби Божої. Після Служби її зберігали, а коли приходив час давали в руки вмираючій людині, а трави використовували як оберіг.

Число “3” й сьогодні вважається числом Бога, числом досконалості. Воно досить часто зустрічається в природі — це три світи: тваринний, рослинний і світ мінералів; три стани води: твердий, рідкий і газоподібний; три часи: минулий, теперішній і майбутній. Людська родина складається з батька, матері й дитини. Пропустивши сонячний промінь через прозору призму, отримаємо три кольори — синій, жовтий і червоний. А найпопулярнішим знаком трійці у нас є, звичайно, тризуб — головний елемент малого державного герба України та історичний знак княжої влади й держави Володимира Великого.

Особливою перед П’ятидесятницею є і субота. Її називають Троїцькою або Великою батьківською, бо саме цього дня поминають усіх померлих. А ще саме на Зелені Свята в українців є звичай упорядковувати могили героїв, котрі полягли, захищаючи рідну землю від загарбників.

У понеділок після П’ятидесятниці церква святкує День Святого Духа — третьої Божої іпостасі. Про це й говориться в Синаксарі понеділка: “У цей день, понеділок П’ятидесятниці, празнуємо того святого і животворящого всесильного Духа, єдиного в Тройці Бога, єдиного, єдиносущного живославного Отцю і Сину… Задля почести всесвятого Духа порішили божественні отці, щоб осібно і в цій П’ятидесятниці мати празник і для Того, хто добре спричинив.”

Авторка тектсу – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний