5 травня цього року владиці Юліану Вороновському могло б виповнитися 90 років. Для музею «Дрогобиччина» пам’ять про владику має особливе значення. Вона поєднує важкий досвід його підпільного служіння, розбудову Церкви і глибоке розуміння важливості збереження історичної пам’яті, що яскраво відобразилося у створеному ним єпархіальному музеї, експонати якого сьогодні є частиною нашого музею «Дрогобиччина».
Майбутній владика народився 5 травня 1936 року і став шостою дитиною у родині Івана та Ксенії Вороновських. Хлопчик пішов до школи у 1945 р., кожного дня долаючи 14 км. шляху пішки. Навряд чи у повоєнні роки це здавалося чимось дуже винятковим для звичайного сільського хлопця, але, можливо, саме це стало першим випробуванням витривалості, справжнім прикладом якої він став у майбутньому священичому служінні у часи підпілля.
У 1956 р. юнак вступає до Львівського поліграфічного інституту. Саме тут, у Львові, він відвідує підпільні богослужіння, знайомиться із греко-католицькими священиками та вирішує вступити до монастиря Студійського Уставу підпільної греко-католицької церкви.
Хлопець проходив таємне навчання у Львівській підпільній семінарії, по закінченні якої став священником 27 жовтня 1968 року. Висвячення відбулося таємно вночі у приватному помешканні у Львові. Так розпочинається священиче служіння о. Юліана, яке зовсім не виключало звичайної світської роботи, відтак о. Юліан Вороновський працював постачальником на зоводі бетонних виробів. Окрім цього о. Юліан взяв на себе відповідальність за опіку над потребуючими догляду літніми монахами і священниками.
ВІРА ПІД ТИСКОМ
1970-ті роки були часом, коли служіння вимагало особливої витримки. Репресії проти Церкви не припинялися. Рідного брата о. Юліана – о. Василя було заарештовано у м. Жовкві під час таємного уділення ним таїнства Хрещення дитини.
Самого о. Юліяна не одноразово викликали на допити, залякували. Через категоричну відмову від співпраці з КДБ о. Юліана було звільнено з роботи. Згодом він влаштувався на посаду кочегара в котельні, на якій працював аж до самого виходу Української греко-католицької Церкви з підпілля.
ЄПИСКОПСЬКЕ СЛУЖІННЯ
У 1980-их роках підпільна Церква стояла під викликом зберегти ієрархію шляхом висвячення нового єпископа. У цілковитій конспірації 30 вересня 1986 р. в присутності мінімуму свідків о. Юліана Вороновського було висвячено на єпископа митрополитом Володимиром Стернюком. Сам владика Юліан пригадував, що чисто по-людськи йому було дуже страшно, він боявся репресій, але і добре розумів необхідність єпископських свячень, бо цього потребувала Церква.
Історичні обставини розвивалися динамічно, у 1989 р. Українська греко-католицька Церква виходить з підпілля, залишаючи позаду більше сорока років таємної діяльності в умовах переслідувань. А єпископське служіння владики Юліана постає перед новими викликами.
17 квітня 1994 року у катедральному храмі Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі відбулася урочиста інтронізація Юліана Вороновського на першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Одним із найважливіших і сміливих рішень владики було відкриття у Дрогобичі духовної семінарії, що стала важливим осередком підготовки майбутніх греко-католицьких священників.
СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ
Ідея збереження пам’яті про переслідувану Церкву виникла у владики ще у 1990-их роках. Перебуваючи у Римі, у 1991 р. владика Юліан відвідав виставку, присвячену патріарху Йосипу Сліпому. Там він познайомився із її автором – Романом Смиком, громадським і культурним діячем, меценатом, лікарем і великим поціновувачем спадщини патріарха Йосипа Сліпого.
Владика Юліан поділився своєю ідеєю створення єпархіального музею, що мала б постійно діючу виставку, пов’язану з історією греко-католицької церкви. Роман Смик люб’язно підтримав владику у його намірі, передавши йому частину своєї колекції.
Експозиція була повністю підготовлена і сформована у вересні 1997 р. та розміщувалася у музеї Михайла Біласа. А вже через рік, 10-го жовтня 1998 р. відбулося урочисте відкриття єпархіального музею у Трускавці, де першу екскурсію провели Роман Смик та владика Юліан Вороновський.
Після смерті владики Юліана експонати єпархіального музею було передано до музею «Дрогобиччина» та доповнено іншими пам’ятками з його музейних фондів. Це дало можливість відкрити ще один виставковий зал «Велич і трагізм переслідуваної Церкви». Сьогодні він розміщується у Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина», де кожен відвідувач має нагоду ознайомитися з унікальними експонатами, пов’язаними з історією Української греко-католицької Церкви.
На завершення, хочеться підкреслити, що владика Юліан, попри високий сан, завжди залишався людиною простою і аскетичною. Дуже промовистим стало його бажання бути похованим на монастирському кладовищі в Уневі замість поховання у катедральному храмі. Владика Юліан Вороновський помер на 77 році життя 28 лютого 2013 року. Постать владики Юліана назавжди залишиться прикладом відданості, смирення і розуміння того, як важливо зберігати тяглість історичної пам’яті.
Авторка тексту та світлин – Марія Гром, наукова працівниця відділу сакрального мистецтва.
Список використаних джерел:
- Вороновський Ю. Нехай буде воля Твоя. — Дрогобич, 2011.
- Владика Юліан Вороновський. – Електронний ресурс. – Режим доступу: https://synod.ugcc.ua/data/vladyka-yulian-voronovskyy-475/
- Єпархіальний музей– Електронний ресурс. – Режим доступу: https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/67222_eparhialnyy-muzey.htm
- Світлина Юліана Вороновського із відкритих джерел інтернету.
