2 лютого християнський світ відзначає свято Стрітення Господнього – одного із найвагоміших дванадесятих свят християнського церковного року. А вже наступного дня вшановується пам’ять безпосередніх учасників цієї події – праведника Симеона Богоприємця та святої Пророчиці Анни.
Саме свято Стрітення пов’язане із подією в Єрусалимському храмі, яка була повсякденною для тих , хто перебував постійно при храмі, адже згідно Закону Мойсея кожна родина, у якій народився первісток, повинна на сороковий день після пологів, після “очищення” жінки принести до храму пожертву – подяку Господу за дитину.
Учасниками такої події неодноразового були Боговидець Симеон та Пророчиця Анна. Неодноразово вони бачили також і те, як перед настанням Шабату – священного для всього іудейського народу дня, запалюються свічки менори у святая святих храму.
Але того дня, коли Марія з Йосифом та маленьким Ісусом прийшли до Єрусалимського храму, щоб принести і свою скромну пожертву – пару голубів, святі праведники побачили зовсім інше світло – світло Божої Любові, Ісуса Христа, а життєдайним джерелом цього світла, тим семисвічником, у якому запалилось світло Господньої благодаті, є Пречиста Діва Марія.
Людиною, котра першою прийняла це світло у свої руки, був Богоприємець Симеон. Він був одним із семидесяти перекладачів Священних Книг із єврейської мови на грецьку.
“Побачили очі мої спасінням” – з такими словами приймає Симеон на руки Христа – Світло від Світла, спасіння життя навіть після смерті. Прийнявши Боже дитя, Симеон збагнув сенс і мету всього свого життя, бо побачив того, про кого сповіщали пророки. Перекладаючи книгу пророка Ісаї, Симеон засумнівався, що Спасителя народить Діва Марія, але йому з’явився Святий Дух, зазначивши, що усі сумніви є марними. Але й Симеон не знайде спочинку у смерті, доки не побачить Христа.
Іще одним свідком зустрічі людини з Богом була 84 річна вдовиця Анна, котра після смерті чоловіка присвятила своє життя служінню при храмі, і за своє покірне життя у Бозі отримала від Господа дар пророцтва. Вона почула свідчення Симеона і разом із ним славила Бога, проповідуючи народу Ізраїлю про народження очікуваного Месії.
Саме свято Стрітення символізує собою зустріч людини з Богом, зустріч Старого і Нового заповітів.
Зображення Симеона Богоприємця та Анни Пророчиці переважно можна побачити у Стрітенських циклах монументального живопису, або ж на іконах цього циклу. Ікони ж із ростовим зображенням цих святих здебільшого знаходяться у церквах, які носять ім’я цих великих пророків.
В українському церковному мистецтві святу Пророчицю Анну переважно зображують на іконах «Стрітення Господнього». Вона стоїть за спиною Богородиці, іноді зображена у профіль, з пророчим жестом — долонею зверненою до Христа-Дитятка. Пророчицю представляли як стару жінку з незвичайно виснаженим обличчям і сивим волоссям. На декотрих образах свята Анна тримає сувій з написом про швидкий порятунок усіх, хто живе в Єрусалимі. Зустрічається й інший варіант тексту, де мова про Немовля, що створило небо й землю.
У дрогобицькій церкві Святого Юра Симеона та Анну бачимо на іконах Стрітення Господнього в іконостасах як святоюрської церкви, так і Введенського приділу. Належать вони пензлю відомого маляра XVII століття Стефану поповичу Медицькому.
Зокрема, в багатоклеймовій монументальній композиції «Акафіст до Богородиці» є клеймо 7-го кондака «Хотящу Симеону от нинішняго віка преставитися…». На жаль, це зображення надто знищене часом. Втім, краще зберігся образок празникового ряду на емпорі церкви Воздвиження Чесного Хреста. Тут Анна Пророчиця стоїть за спиною Симеона-Богоприїмця, котрий приймає в руки Дитятко Спасіння. Це — одне з найбільш зворушливих зображень дрогобицьких церков.
Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури.
Світлини – Володимир Пограничний.
