Праведна Анна, котра була матір’ю Пресвятої Богородиці, з давніх часів глибоко вшановується християнською історією. Про це свідчить, зокрема, і той факт, що на повсякденних і святкових літургіях згадуються прабатьки Іоаким та Анна. Тому особливо урочисто відзначається й Успіння Святої Праведної Анни, яка стала прикладом для багатьох поколінь віруючих.

Матір Пресвятої Богородиці походить з коліна Левія, роду Аарона, і це надавало їй особливого статусу серед ізраїльтян. Анна була дружиною нащадка царя Давида, якому Господь обіцяв, що від його роду народиться Спаситель світу, Цар Ізраїля. Звали його Іоаким.

Проживши в шлюбі 20 років, подружжя не могло мати дітей, не зважаючи на праведне життя, пости і молитви. На той час для іудеїв вважалося найбільшою ганьбою безпліддя. Це означало, що Господь відрікається від такого подружжя і ставить крапку на їхньому роду.

Після того, як під час святкування старозавітнього свята, дари, принесені Іоакимом до Єрусалимського храму, книжник Рувим не просто не прийняв, а ще й публічно зганьбив Іоакима на підставі того, що той не має права знаходитись поряд із поважними батьками сімейства, праведний Іоаким відійшов у пустелю для посту і молитви, де провів 40 днів і ночей. Праведна Анна, щоб підтримати свого чоловіка, весь цей час молилась до Господа, щоб подарував їм дитину, яку вона після народження присвятить Богові. Раптом їй з’явився Ангел Господній і сказав: «Не бійся, Анно, тому що твій нащадок вирішений Богом, і те, що народиться від тебе, буде вшановуватись в усі століття до закінчення їх.»

У цей же час Ангел з’явився й Іоакиму, що молився у пустелі, і йому також сповістив, що у них народиться донька, котра стане матір’ю Спасителя Світу. Після цієї звістки праведний Іоаким повернувся до дружини та приніс Богові жертвоприношення, яке було прийнято за законом. Через дев’ять місяців Анна народила доньку, якій подружжя дало ім’я Марія.

Праведний Іоаким преставився у 80-літньому віці, а його благочестива дружина ще два роки провела при Єрусалимському храмі, де вона займалась благодійністю та виховувала свою доньку. Згідно передання, Анна відійшла до Господа у Єрусалимі.

За царя Юстиніана (527-565 рр.) у Девтері на її честь був побудований храм. Юстиніан ІІ оновив цей храм після того, як праведна Анна з’явилась його вагітній дружині. Тоді тіло і мафорій були перенесені в Константинополь.

Вшанування Успіння Анни нагадує про силу молитви і силу віри, які є прикладом для кожного християнина. Поклонитися мощам Святої Анни миряни приїжджають до Боислава, до церкви Святої Анни, а на горі Афон у Греції є склеп Святої Анни ІХ століття, де зберігається стопа матері Богородиці, яка зберігає температуру тіла.

У дрогобицькій церкві Святого Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури нашого музею, зображення Святої Анни можна побачити в цокольному ряді Введенського приділу та у монументальному розписі сцен «Страшного суду».

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури.

Світлини – Володимир Пограничний.