Неділю, що передує Великому Посту, називають Сиропусна, або ж Прощена Неділя. У цей день згадується також і гріхопадіння прабатьків, і їх вигнання з раю.
Саме цього дня згадується подія, яку ще називають Плач Адама. Цей плач був, здавалось би, через незначний гріх – вкусити плід із забороненого дерева пізнання добра і зла. Але це було порушенням першої заповіді, даної Господом досконалим створінням, які були образом і подобою Божою.
Плач Адама – це плач за втратою Раю, втратою досконалості. Саме Адам дав імена всім створінням які існували на землі. Господь обдарував Адама розумом, даром провидця, як це описано у книзі Мойсея. Плач Адама за втратою цих можливостей – це благання про повернення до Раю не лише самого Адама, але і його нащадків. Адже гріх прабатьків упаде на увесь рід людський.
Таким чином, коли йдеться про іконографію, що відображає гріхопадіння, то це, зазвичай, чотири сцени: “Бог створює Адама”, “Єва вкусила з Дерева пізнання добра і зла”, “Вогняний ангел виганяє Адама і Єву з раю” та “Перший смертний гріх – братовбивство – Каїн убиває Авеля”. Це символізує, що гріх породжує більший гріх, а зло – ще більше зло.
Створюючи людину, Господь передбачив її гріхопадіння й іще до початку творення у Предвічній Божественій Раді (за словами св. Іоанна Дамаскина) передвизначив спасіння людей через втілення Другої Божественної Іпостасі Животворящої Трійці Ісуса Христа як Агнця, закладеного від створення світу. Про Агнця йдеться також і у Книзі Одкровень.
Винуватцем гріхопадіння прабатьків був Сатана, який через власну гординю утратив усяке дароване Богом блаженство. Колись перший серед усіх ангелів тепер став дияволом, що означає “наклепник”, “обмовник”, “спокусник”. Він люто ненавидить як самого Господа, так і створеного за його образом і подобою першочоловіка.
Адам і Єва, перебуваючи у Раю, належали до улюблених і смиренних овець стада Господнього, але піддавшись на лестощі Сатани і повіривши у свою безкарність та досконалість, порушили заповідь. Знаючи добро, як Божий дар, пізнали і зло, як дар Диявола, і стали грішниками. Господь благий і дає їм ще один шанс – покаятись і отримати прощення. Але Адам і Єва починають взаємно звинувачувати один одного у скоєному. Через що і прабатьки, і Сатана ангелом Світла за наказом Божим були вигнані з раю.

На західній стіні барабана нави церкви Святого Юра у Дрогобичі можна побачити монументальну сцену, котра відображає сюжет гріхопадіння прабатьків. Він належить маляру Івану Медицькому, синові відомого маляра XVII століття Стефана поповича Медицького, автора іконостасу та монументального стінопису церкви. Особливістю цього сюжету є сцена, у якій Адам б’є Єву. Можливо, маляр у такий спосіб хотів зобразити результат гріхопадіння, а саме такий гріх як гнів.
Шановні дрогобичани та гості нашого міста, відвідавши церкву Святого Юра, котра є відділом дерев’яної архітектури музею “Дрогобиччина”, ви матимете нагоду по-новому подивитися на біблійні події, описані у Старому та Новому заповітах і можливо, переосмислити природу гріхопадіння прабатьків.
Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури.
Світлини – Володимир Пограничний.