29 червня християни вшановують святих верховних апостолів Петра і Павла. Прославляючи їх в один день, церковне вчення акцентує увагу на різноманітності людських характерів і шляхів, що ведуть до Господа, адже культ цих святих є основою Церкви та починається від їх мученицької смерті і продовжується до сьогодні.
Святих Петра і Павла називають першоверховними апостолами за особливе служіння Господу і поширення віри Христової. У них був різний шлях до Небесної Слави.
Апостол Петро був одним з перших і найближчих учнів Христа. Він піддався спокусі і відштовхнув Спасителя, тричі відрікшись від Нього, але потім покаявся. Навернення Петра – взірець того, яким чином людська воля повинна підпорядковуватись волі Божественній. Святого апостола Петра вважають засновником Західної Церкви та першим Папою Римським. Він 25 років займав пост першого єпископа Риму (з 43 р. до 68 р.) і очолив колегію з дванадцяти головних апостолів.
Християнська церква прославляє духовну твердість святого Петра та розум святого Павла.
Павло, на відміну від рибалки Петра, уособлював інтелектуальну освіту свого середовища. Він був переконаним фарисеєм і фактично очолював переслідування християн, тому під час подорожі до Дамаску йому стається видіння Христа, яке його осліплює. Після відновлення зору, Павло навертається у християнство і починає проповідувати. Він, як і Петро, визнає можливість людського каяття та навернення. Апостол Павло не спілкувався з Ісусом особисто і навіть не входив до числа його дванадцяти учнів. Після увірування, Павло став одним з першим богословів християнства та апостолом язичників, який роз’яснював вчення Христа, підтверджував необхідність Тайни Євхаристії та заперечував юдохристиянство. Чотирнадцять послань апостола Павла є основним джерелом відомостей про християнські вчення і складають головну частину Нового Завіту.
Християнський Римський престол особливо відзначає мучеників, які загинули на його Теренах. І Петра, і Павла було схоплено за проповідницьку діяльність у Римі у 76 році, а потім страчено. Відразу після цього почалося їх вшанування. Найбільш ранні зображення апостолів відомі з III- IVстоліття у фресках катакомб Прісцили (Італія). Їх тоді малювали по-різному: то молодими і безбородими, то зрілими людьми з бородою, очевидно, бралися до уваги прижиттєві перекази описів Петра і Павла, які лягли в основу цих традицій. Характерним атрибутом апостолів є сувої – символи християнського вчення. У пізніших середньовічних зображеннях святий апостол Петро тримає ключі від Царства Небесного, ілюструючи євангельський текст (Матв. 16:19), а святий Павло – меч, яким його стратили, і книгу, яка вказує на те, що він був автором послань. Зображення апостолів також стали неодмінною приналежністю до деісусного чину в іконостасі. Апостол Петро розміщувався праворуч від Спасителя, наступним після архангела Михаїла, а апостол Павло – ліворуч за архангелом Гавриїлом.
У музеї «Дрогобиччина» зберігається велика кількість ікон із зображеннями апостолів Петра і Павла. Серед них особливо своєрідною є пам’ятка ХVIII ст. – предела вівтаря «Апостол Петро. Церква в Комарниках. Апостол Павло» із Турківщини, яка представлена у Галереї сакрального мистецтва.
Ікона вирізняється надзвичайно творчим задумом автора, який по обидва боки від центрального зображення місцевої церкви виконує дві величні постаті найголовніших Апостолів Христової церкви. Вони символізують особливу єдність із зображеним храмом, а також – своє покровительство саме цій святині, патронами якої вони є.
Обидва Апостоли виконані у повний ріст. Петро розвернутий у напрямі до церкви ліворуч, а Павло – праворуч. Петро тримає ключі від раю, а Павло – меч, який є символом його мученицької смерті.
Акцентом композиції є зображення святині, над якою автор розмістив велум, що символізує опіку Господа. Ця покрова є символічним заохоченням до молитви, свідченням того, що її розстелив Господь та його учні з Божою ласкою, любов’ю і благодаттю для захисту усіх християн.
Колектив музею «Дрогобиччина» вітає усіх з празником Святих Апостолів Петра і Павла та запрошує відвідати Галерею сакрального мистецтва (вул. Січових Стрільців, 18), щоб заглибитися у духовний світ іконопису та пройнятися філософським змістом кожної пам’ятки.
Автор тексту – Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва.
Світлини – Зоряна Погранична.
