На сороковий день після Великодня Вселенська Церква відзначає Вознесіння Христа на небо. Про цю подію згадано у Євангеліях від Марка (16:9), Луки (24:31) та Діяннях (1:2). У Східній Церкві це свято було відоме і як Вознесіння, і як Спасіння, що означає, що вознісшись у Свою Славу, Христос завершив справу нашого викуплення.
Це свято є одним із найдавніших християнських свят, хоча до початку V століття не існує жодних документальних свідчень про нього. Часті згадки про святкування Вознесіння знаходимо у творах св. Іоана Златоустого, св. Григорія Ніського та в Апостольській постанові.
Хоча місце Вознесіння чітко не вказане, проте з Діянь апостолів цілком зрозуміло, що це була Оливна гора. Традиція освятила це місце як Гору Вознесіння, а християни увінчали цю подію, звівши на цьому місці базиліку. Свята Олена збудувала перший собор, який був зруйнований персами в 614 році, відбудований у VIII столітті, знову зруйнований, і відбудований вже хрестоносцями. Після того як храм зруйнували мусульмани, на цьому місці залишився лише камінь, оточений восьмикутною спорудою, яка зараз використовується як молільня. На камені зберігся відбиток ніг Христа.
Одним із найдавніших зображень Вознесіння є фрагмент фресок «Воскресіння Господнє» в катакомбах Вінья Каравільйо. Вік фрески датують межею IV-V століть. На цій фресці представлено зображену в профіль фігуру з палієм, одягнену в туніку. Права нога на землі, а ліва спирається на невеликий камінь. Постать простягає догори праву руку до хмари, звідти видніє Божа десниця.
Найчастіше іконографічні сюжети повʼязували з подіями, які відбувались на Оливній горі. Згідно з новозавітніми текстами, Вознесіння Господнє є днем, коли Ісус вознісся на небо і сів праворуч Отця. Ісус Христос зʼявився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. На Оливній горі Він останнє благословив учнів. Свідками цього були Богородиці та апостоли, тому такі зображення найбільш характерні для іконографії Вознесіння, і тому саме його дрогобичани та гості нашого міста зможуть побачити, відвідавши храм Святого Юра, що є відділом памʼяток деревʼяної архітектури музею «Дрогобиччина».
Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачку відділу пам’яток дерев’яної архітектури.
Світлина – Володимир Пограничний.
