28 жовтня вшановуємо пам’ять святої великомучениці Параскеви.

У III столітті за правління імператора Діоклетіана було видано наказ жорстоко переслідувати християнську віру. У цей час в місті Іконії проживала побожна християнська родина, в якій особливо шанували день страждань та хресної смерті Христової – п’ятницю. Саме в цей день в них народилася донька, яку назвали Параскева, що грецькою мовою означає “п’ятниця”.

Заможні батьки вчили дівчину шанувати свою віру і виконувати декалог. Після їх смерті Параскева стала спадкоємицею великого майна, яке вона витрачає на допомогу знедоленим і дає обітницю стати Христовою нареченою.

Християнське життя стало причиною її арешту та жорстоких тортур. Бог не залишив святу Діву і чудесно зцілив її. Це стало причиною подальших катувань Параскеви. Під час мук, коли святу привели до язичницького храму, то після її молитви всі ідоли попадали на землю і розсипалися на порох, після чого Параскева була обезголовлена. Християни поховали її святе тіло за звичаєм. Від її чесних мощей відбувалися численні зцілення хворих.

Серед святих жінок православної церкви Параскева П’ятниця займає таке ж почесне місце, як і святитель Миколай Чудотворець серед святих Отців. Мабуть, немає куточка на нашій українській землі, де б на честь Параскеви не була б збудована церква. У Дрогобичі є також церква Параскеви П’ятниці XVIII століття. На численних іконах великомученицю Параскеву зображували то в образі прекрасної юної дівчини, то аскетичної подвижниці та суворої наставниці. Часто вона постає поруч зі святими Отцями ранньої церкви: святителями Василієм Великим, Григорієм Богословом та Іоаном Златоустом або ж дівами великомученицями: Варварою, Катериною, Анастасією. Починаючи з XV століття особливої популярності набувають житійні ікони. Вони зображують не тільки святу Параскеву, а й розповідають через невеликі ікони – клейма, що обрамляють центральний образ святої, про основні етапи її земного життя.

Образ великомучениці Параскеви був особливо близький та дорогий віруючим. Їй молились подорожуючі мандрівники, до неї зверталися купці, що вважали святу Параскеву помічницею в торгових справах, що бачили в ній свою годувальницю, жінки вважали святу берегинею жінок, сім’ї та дітей, до її заступництва вдавалися християни, котрі перебували в тяжких обставинах XX століття , страждаючи за віру в роки страшних гонінь, що за масштабами та руйнівною силою не мають аналогів в церковній історії. Коли не витримували чоловіки, згинаючись під вагою репресій, що обрушилась на країну в переломний момент її історії, до святої Параскеви звертались молитовно жінки, щоб свідчити про свою віру і надію.

Зараз наша земля переживає нове лихоліття і будучи гідними послідовниками наших славних предків у день вшанування святої Параскеви треба ще раз звернутись до неї з молитвою про допомогу.

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури.

Світлина – Володимир Пограничний.