Цього року пам’ять трьох великих і дуже визначних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святих Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого ми відзначаємо 30 січня.

У народі це свято називають як свято Трьох Святителів. Три отці – ієрархи – святителі – це провідні вчителі віри, святості й науки Христової Церкви. Вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, вони пояснили нам догмати про Святу Трійцю, Христове Божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги наша Східна Церква називає їх у своїх Богослужіннях рівноапостольними, колонами Церкви та вчителями вселенної. Всі вони жили в IV столітті – золотому віці християнської віри. Святий Василій та Григорій – це сини славної Кападокії, в Малій Азії, друзі і майже однолітки. Святий Іоан Золотоустий з Антохії був молодшим від них на 20 років. Всіх їх єднала апостольська ревність за Святу віру і спасіння душі.

Святий Василій Великий з дитинства аскет і великий Богослов. Будучи єрхиєпископом Кесарії у Кападокії, він проявив себе як геройський оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий оратор – проповідник, визначний письменник, реформатор Богослужіння і Святої Літургії, ревний опікун сиріт та убогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги Свята Церква дала йому титул Великого.

Так як і святий Василій, святий Григорій здобув вищу освіту. По дорозі до Афін його корабель в морі потрапив у шторм. Він тоді ще не був похрещений, і у страху перед тим, щоб не померти нехрещеним, він склав обітницю, що якщо він врятується, то присвятить себе служінню Богу. В Афінах він зустрів святого Василія і вони стали кращими друзями на все життя. Про життя друзів в Афінах Григорій коротко каже: «Ми знали тільки дві дороги – одну до храму на молитву, а другу – до школи на науку.»

Святий Григорій – це великий проповідник Святої Трійці. Догмат про Святу Трійцю він кладе в основу християнської релігії. За свої богословські науки дістав назву Богослова. Візантійці називали його християнським Демосфеном.

Святий Іван Золотоустий народився у великому місті Антиокії. Довгі роки був там, як активний і побожний священник і невтомний проповідник. Проповідь була важливою частиною його життя і душі. «Не можу провести й одного дня, – каже він своїм вірникам, – не нагодувавши вас зі скарбів Святого Письма». Ще він говорить: «Проповідування робить мене здоровим. Як тільки починаю проповідувати, то зникає всяка втома.» Своїми проповідями він надихав і захоплював великі маси людей. У своїх проповідях дає добре і досконале пояснення Святого Письма, Старого і Нового Заповітів. За свої палкі і надихаючі проповіді отримав назву Золотоустий.

Святий Іоан Золотоустий, як священник і як єпископ, цілком відданий Христовій Церкві. Він великий приятель і опікун убогих, вдів та сиріт. Завдяки своїм світлим талантам він став архієпископом Константинопольським.

Свято Трьох Святителів належить до пізніше започаткованих свят Східної Церкви. Причиною започаткування цього свята стала велика дискусія у Церкві у другій половині ХІ століття, яка полягала у тому, хто з них трьох є більш заслуженим діячем Церкви. Одні вище ставили святого Василія, інші святого Григорія, а ще інші – святого Іоана Золотоустого. Кожен із них мав велику частину своїх прихильників. Цю дискусію розв’язали самі Святителі. Вони, спочатку кожен зокрема, а потім і усі разом з’явилися Іоану, єпископу міста Евхаїти, і сказали: «Ми як один у Бога, й нічого в нас протирічливого, дискусійного, а кожен з нас свого часу окремо був натхненний Божим Духом. То ж нема між нами ні першого, ні другого. Але, як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отче, і накажи тим, що через нас свяряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності. Установи, отже святкування нашої пам’яті в один день, тому що ми є в Бога як одне, а ми будемо помагати прийти до спасіння тим, що святкуватимуть нашу пам’ять.»

Виражаючи їхню велич, заслуги та значення в Бога, Свята Церква призиває вірних до належної прослави Трьох Святителів: «Отці пребагаті, не переставайте завжди молитися до Христа за тих, хто вірою і правдою з любов’ю святкують ваше Священне Божественне торжество.»

Відвідавши храм Святого Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури нашого музею, зображення трьох Святителів можна побачити на південній стіні нави справа від вхідних дверей, на одвірках іконостасу Введенського приділу, а також у стінописі святилища храму Воздвиження Чесного Хреста.

Авторка тексту- Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлина – Володимир Пограничний.