21 вересня християни східного обряду святкують перше з-поміж свят у новому церковному році.
Святитель Андрій Критський так нам каже: «Це свято є початком звершення обітниць Божих, а втілення Сина Божого від сьогодні народженої Діви Марії є закінченням цих обітниць».
Існує ряд старозавітніх пророцтв і прообразів, які традиційно вважаються вказівками на народження Діви Марії: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм потомством і її потомством…» (Бут.3.15). Або сон Якова, в якому за поясненням Церкви, Матір Божа символічно утворює сходи, простягнуті до неба, по яких зійде Господь. Це також і притча Соломонова, що починається словами: «Мудрість собі будинок збудувала». Будинок, створений мудрістю – це Матір Божа.
Однак відомості про земне життя Богородиці, що містяться у Священному Писанні Нового завіту, не є достатньо докладними. Є лише кілька епізодів, які свідчать про особу Діви Марії. Тут нічого нема сказаного про обставини її народження, ні про подальше її життя. Всі ці подробиці доносять до нас стародавні оповіді, церковно-історичні твори, а також гімнографічна богослужбова спадщина. Одним з найперших джерел є ранньохристиянські апокрифи: Історія Якова про народження Марії (Протоєвангеліє Якова, кін ІІ ст..); про дитинство Діви Марії (від Томи, близько IV ст.); сказання про Успіння Святої Богородиці (від Іоана Богослова IV- V ст.).
Церковний переказ свідчить про те, що на рубежі двох ер світової історії, розділених народженням Христа, в місті Назареті жило немолоде подружжя, праведні Йоаким і Анна. Вони відзначалися великою праведністю та жертовною любов’ю до Бога і ближнього. Великою журбою Якима й Анни була їхня бездітність. Старозавітня мораль бачила в цьому безплідді не тільки брак Божого благословення, але й Божу кару. Тож нічого дивного, що вони безустанно благали в Бога дитину.
Одного разу, коли Анна молилась в саду, перед нею постав ангел Господній і сповістив їй, що скоро вона народить і про її потомство будуть говорити у цілому світі, адже вона призначена стати Матір’ю майбутнього Спасителя світу, Сина Божого. У той же час ангел з’явився і Йоакиму, сповіщаючи, що Бог вислухав їх молитви, і як сказано в Протоєвангелії: «Пройшли належні їй місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила». Дочку вони назвали Марія (в перекладі з єврейської – «Пані» або «Надія»). Діва Марія по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері зі священного роду Арона.
Після Різдва Пресвятої Богородиці батьки принесли подячні жертви за даний їм дар, а коли майбутня Богородиця досягла 3-річного віку, Йоаким та Анна вирішили, що настала пора привести Марію в храм. За переказами вступ Марії в храм супроводжувався урочистою ходою.
Празник Різдва Богородиці у Східній церкві належить до дуже старовинних Богородичних празників, хоча не можна точно означити час, коли він появився. Про нього згадують: св.. І.Златоуст, св. Прокл., св. Епіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. св. Андрій Критський називає це свято початком свят, дверима до благодаті й істини.
Різдво Божої Матері – це апогей праведності, тут з’єдналися дія Божа і людська. Від себе люди принесли ту праведність, на котру були тільки здатні – праведність Авраама, Мойсея й інших отців. Від Бога була дана благодать втримати її та з’єднати у Пречистій Божій Матері. Народження Марії – реалізація Божого задуму спасіння людини та світу.
Шановні дрогобичани та гості нашого міста, відвідавши церкву Св. Юра, Ви зможете насолодитись унікальними розписами Стефана поповича Медицького, серед яких і сюжети на тему Різдва Богородиці.
Автор – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлина – Володимир Пограничний
