У першу неділю Великого посту ми відзначаємо Торжество Православ’я. Цього дня повнота Церкви Христової святкує перемогу над усіма єресями та лжевченнями, зокрема й над іконоборством.

Ще в ранньому християнстві люди по особливому вшановували Спасителя, Божу Матір, ангелів та святих. Існує кілька припущень про те, хто ж першим почав зображувати Сина Божого, Пречисту Діву Марію, святих та ангелів. За однією з версій першим іконописцем був апостол і євангеліст Лука, який своєю рукою зобразив Богородицю з Дитям. За іншою версією – існує нерукотворний образ Спасителя: Ісус притулив рушник (хустку Вероники) до свого обличчя, і на ньому відбився образ, який згодом почали відтворювати на іконах.

З IV століття, коли припинилися гоніння, і християнство в Римській імперії стало основною релігією, все частіше почали зображати лики святих на розписах у храмах, а також на іконах. Однак, серед людей почали поширюватись різні дивні вчення та форми вшанування священних реліквій, що були схожі до язичницьких звичаїв та забобонів. Дехто почав поклонятися не Богородиці, Богові і святим, зображеним на іконах, а самому матеріалу, на якому була зображена ікона.

Поширення ідолопоклонства породило ще одну крайність – заперечення ікон як священних реліквій і заборону їх вшанування.

Період запеклих протистоянь у суспільстві припав на VIII-IX століття. Поштовхом до цього став виступ імператора Лева – противника зображень на іконах Христа і Святих. Він запустив ланцюг конфліктів, що викликали велику кризу у суспільстві. Згодом вона переросла у збройне протистояння. Понад століття лилася кров невинних людей, які боролися за право зображати на іконах лик Спасителя, Богородиці. Частково гоніння проти ікон послабилося після VII Вселенського Собору в Нікеї, на якому було затверджено іконошанування. Однак остаточна епоха іконоборства була завершена на Константинопольському Соборі 842 року. На ньому ухвалили чимало важливих рішень, а особливо – ствердили істинне вчення про вшанування Святих ікон і право християн молитовно покланятися святим зображенням.

На знак перемоги над єресями та іконоборством делегати Собору вирішили встановити свято «Торжества Православ’я». Як відомо, «православ’я» (від грецького «ортодокс») – означає істинну віру і правдиве прославлення Всевишнього.

Перше відзначення цього свята відбулося 17 березня 843 року, в першу неділю Великого Посту. Відтоді щороку Свята Церква вшановує пам’ять усіх, хто віддав своє життя проти єресі та лжевчень, які коли-не будь виникали, а також вшановує урочисто ікони. Наприкінці Божественної Літургії звершується особливий молитовний чин на честь Торжества Православ’я. Перед іконами Спасителя і Божої Матері священнослужителі моляться за повернення на шлях Божої істини усіх тих, хто відступив від Церкви.

Під час молебню також зачитується Символ Віри, згадуючи усіх померлих захисників православної віри, а також моляться за здоров’я усіх православних християн.

Укладення Чину Православ’я приписують патріархові Методієві I. Свято Торжества Православ’я нагадує нам, що шана, яку ми віддаємо святим іконам, належить не самому матеріалу чи фарбам, а зображеним на них святих, які служили Господу, співаючи: «Пречистому Твоєму  образу поклоняємося, Владико, просячи прощення наших провин».

Шановні дрогобичани та гості нашого міста, відвідавши пам’ятку архітектури XV-XVII століття, церкву Святого Юра, ви зможете ознайомитись із неповторним монументальним іконописом XVII століття роботи Степана Медицького, який ще раз засвідчить Торжество Православ’я.

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний