Переполовення П’ятидесятниці – перехідне церковне свято, яке цьогоріч випадає на 14 травня. Воно установлене на середині шляху від Воскресіння Христового до П’ятидесятниці, тобто на 25 день після Великодня.
Про це свято благовістить євангеліст Іоан, розповідаючи про те, як на третій день своєї євангельської місії на свято Переполовення Старозавітного свята Кущів Христос увійшов до храму і проповідував євреям Царство Боже. Юдейські старійшини були подивовані, як може знати і проповідувати Писання той, хто ніколи від них не вивчав Божої науки, на що Спаситель відповів, що проголошена ним Істина та Мудрість іде не від людей, а від самого Бога.
Після цього Христос викрив невірство та лукавство юдейських старійшин, які прикриваючись знаннями про Бога, через свою заздрість прагнули смерті Ісуса. Це стало першим Христовим пророцтвом, свідченням підступної зради, страждань та вбивства.
Свято Кущів було одним із трьох найбільших юдейських свят на згадку про визволення з єгипетського рабства. Адже упродовж сорока років Мойсей виводив євреїв з пустелі, а єдиним пристанищем і прихистком для них були кущі – намети, а показаний Богом Мойсеєві намет на горі під час моління став для пророка юдейського прообразом Скинії завіту, яку пізніше і звів Мойсей.
Це свято Кущів дуже шанувалися євреями. Свідченням цього є те, що тривало воно 8 днів, перший та останній з яких відзначались особливо урочисто. Одним із найважливіших обрядів останнього дня святкувань був обряд окроплення водою, що має особливий духовний зв’язок вже із християнським святом Переполовення, на якому здійснюється обрядовий чин освячення води, адже у Старому Завіті описується, як Мойсей дав євреям воду, врятувавши цим їх від смерті у спекотній пустелі, а сьогодні Ісус є джерелом живої води – благодаті Пресвятого Духа.
Свято Переполовення – одне із найдавніших свят церковного календаря, хоча про нього не було згадано ані в 37 правилі святих апостолів , ані у 20-му правилі Антіохійського Собору. Загального поширення воно набуло у часи Іоанна Златоуста (кінець 4 ст.) , а найдавніша письмова згадка про нього сягає Єрусалимського Лекціонарія Vll ст. Самі тексти для богослужіння цього дня складали Андрій Критський, Анатолій Константинопольський (Vll ст), Феофан Сповідник (IX ст), Іоанн Дамаскин (Vll ст.). До захоплення Константинополя мусульманами з 1453 р. це свято було одним із престольних свят Собору Святої Софії – катедрального собору Вселенського Патріарха .
Відвідавши церкву Святого Юра, котра є відділом пам’яток дерев’яної архітектури музею “Дрогобиччина”, серед численних біблійних сюжетів монументального живопису Степана поповича Медицького, ви зможете побачити і сцени виходу євреїв із єгипетської неволі, які й стали тим великим для усіх євреїв празником кущів, у день святкування якого і розпочалась євангельська проповідницька місія “Христа Назарянина, Царя Іудейського”.
Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури.
Світлини – Володимир Пограничний.
