Першу неділю після П’ятидесятниці Церква присвячує прославленню Всіх Святих у подвигу віри — праотців, патріархів, пророків, апостолів, мучеників, священномучеників, преподобних, праведних і всіх тих, хто від віку Богові угодили. І очолює цей Сонм Святих Владичиця Богородиця, бо вона чистою вірою і подвигом служіння Всевишньому перевершила не тільки народжених на землі, а й Ангельський чин.
Те, що саме перша неділя після П’ятидесятниці присвячується пам’яті всіх святих не є випадковістю. Це пов’язано з тим, що ці люди були послідовниками апостолів, і на них також зійшов Святий Дух.
Святість — це плід Св. Духа. Благодать Св. Духа приносить покаяння і відпущення гріхів. Скільки всього святих у християнстві невідомо. Не всі люди, котрі догодили Богові, відомі світу. невідомі імена багатьох мучеників перших століть Християнської Церкви, подвижників і ченців-пустельників, що молилися за світ, віруючих розстріляних за роки безбожництва в таборах тоталітарних режимів XX століття. Безліч великих подвижників здійснювали свій подвиг безмовно і відокремлено, так, що ніхто не знає про їх існування. Церква і їх згадує у молитві цього дня.
Християни перших століть вшановували пам’ять страчених за віру на місці їхнього мучеництва. На початку IV ст. з’явилася літургійна практика дроблення мощів і сусідні «парохії почали обмінюватись часточками святих останків», і, відповідно, святами на честь мучеників. Зокрема, свідчення про це збереглося в запрошенні св. Василія Великого до мешканців провінції Понту. Разом з цим Церква почала об’єднувати дні пам’яті мучеників, що загинули в один день.
Під час гонінь імператора Діоклетіана число мучеників значно перевищило кількість днів року, що унеможливило призначення окремого дня пам’яті для кожного святого. Церква призначила для цього один спільний день. Перше зафіксоване свідчення цього походить з Антіохії, де святі вшановувались наступної неділі після П’ятидесятниці. Також згадки про подібне вшанування знаходимо у св. Єфрема Сирина та в 74-й проповіді св. Йоана Златоустого, а також у проповіді «На Всіх Святих» Григорія Чудотворця, єпископа Нової Кесарії.
Зокрема, Єфрем Сирин в Гімні 6:30 згадує щорічне свято мучеників-переможців, що співпадало з Вознесінням Господнім. Католицька енциклопедія, видана в 1911 р. вказує на слова Єфрема Сирина про святкування дня Всіх Святих 13 травня щорічно.
Св. Василій Великий для своєї єпархії встановив день пам’яті Всіх Святих: відомих і невідомих, живих і тих, що в раю, про що листовно повідомив єпископів провінції Понту.
Загального поширення і популярності день Всіх Святих набув у IX ст. за часів царювання візантійського імператора Льва VI Мудрого (866–912 рр.). Його першою дружиною була Феофанія, віддана вірі та справам християнського милосердя цариця. Після її смерті імператор задумав побудувати храм на її честь, але отримав категоричну відмову від церковної влади. Тоді він вирішив збудувати храм на честь Всіх Святих, аби таким чином вшановуючи всіх прославлених і непрославлених на землі святих, щорічно прославляти в їх числі і царицю. Пізніше Феофанія була канонізована як свята блаженна цариця.
Разом із спорудженням храму імператор доклав зусиль, аби свято Всіх Святих справлялось по цілій імперії. Декотрі історики впевнені, що саме з цього часу день Всіх Святих Мучеників розширили до загального вшанування Всіх Святих незалежно від того, чи прийняла людина мученицьку смерть чи ні.
Святість є метою життя кожного християнина. Неодноразово у Старому Завіті Господь говорить: «освячуйтеся і будьте святими, бо Я, Господь, Бог ваш, святий» (Левіт 11: 44; 19: 2; 20: 4; 21: 8). Ісус Христос говорить те саме іншими словами: «Будьте досконалими, як Отець ваш Небесний досконалий» (Матвій 5: 48), та «Щоб ви полюбили один одного, як Я полюбив вас» (Йоан 13: 34; 15: 12). Христос вказує і яким чином це робити: «Я є дорога, і істина, і життя» (Йоан 12: 8). І до сьогодні християни слідують цим шляхом.
В цей день не можемо не згадати наших капеланів, котрі підтримують бойовий дух наших воїнів як на передовій, так і в різних дислокаціях в тилу, всіх отців парафій, захоплених окупантами і котрі зміцнюють свої громади під час нашої боротьби за свободу.
У дрогобицькій церкві Св. Юра, на південній стіні нави, під монументальною композицією «Акафіст до Богородиці», є ряд з зображеннями святих, згадуваних у Неділю Всіх Святих. Характерним для цього розпису є те, що маляр Стефан Медицький у другій половині XVII ст. його, очевидно, з портретів донаторів, котрі давали кошти на підтримку і розвиток нашого храму, що носить ім’я одного з святих воїнів-мучеників — Юрія-Змієборця.
Автор – Юлія Лаврись, науковий працівник відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлини – Володимир Пограничний
