Восьма неділя після свята Пасхи та перша після Зішестя святого Духа називається Неділею всіх святих. Цього дня Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа.

Диякон Костянтин (VI століття) з Царгорода у своїй проповіді у Першу неділю після Зішестя Святого Духа каже: «Грецька церква визначним і дуже світлим празником поминає ці світлі, славні, безсмертні квіточки, що їх видала ціла земля, постійно наводнювана ріками Святого Духа.»

Почитання святих зароджується зі смертю перших мучеників християнської ери. Культ мучеників у різні віки охоплює ще культ апостолів, ієрархів і аскетів, тобто монахів і монахинь. Цісар Костянтин Великий (+337) збудував у Царгороді церкву на честь 12 апостолів. До культу новозавітніх святих долучається також культ старозавітніх святих. Святий Кирило Єрусалимський (+386) у своїй П’ятій Катехизі говорить, що в часі Святої Літургії після освячення «ми згадуємо тих, що уснули перед нами , найперше патріархів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами і заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що уснули перед нами…»

Наша Церква святкує старозавітніх святих в неділю Праотців і Отців перед Різдвом Христовим. Деякі з них мають свої окремі дні в році.

Наш церковний календар має на кожен день в році почитання одного або й декількох святих. Та й дуже багато святих у небі, чиїх імен немає у церковному календарі, про них ніхто не знає, а їхні імена записані тільки в небесних книгах. Тож бажання Святої Церкви було, щоб усім святим, знаним і не знаним віддавати належний культ. І так постає перший празник на честь всіх святих, але ще не всіх, а тільки всіх мучеників.

У Грецькій Церкві празник Усіх мучеників був уже за часів Святого Йоана Золотоустого (407). Від нього навіть маємо похвальну бесіду на честь цих святих в першу неділю після П’ятидесятниці: «Ще не минуло сім днів, – каже він, – як ми відбули Священне Торжество П’ятидесятниці, і знову нас прийняв хор мучеників, вірне ополчення і військо, що нічим не уступає ополченню ангелів, що його бачив Яків, але співіснуюче і вірне йому».

Найдавніший Сирійський календар з 411 року подає п’ятницю після Пасхи, як поминальний день Усіх Мучеників. Календар Калдейців – католиків і сирійців – Несторіян у той самий день поминає всіх ісповідників.

У VI столітті в Едесі, сьогоднішня Туреччина, святкували 13 травня як день Усіх Мучеників. Цього дня на честь Мучеників Святий Єфрем Сирин (+375) склав окремий гімн.

Отже, свято Усіх Мучеників первісно не святкували скрізь того самого дня. В одних церквах воно було рухомим, а в інших – нерухомим святом. У якому столітті свято Усіх Мучеників перейшло у почитання Всіх Святих і перша неділя після П’ятидесятниці стала його днем невідомо. Відомо лише, що за Цісаря Льва Мудрого (886-911) цей празник вже святкували на Сході, бо саме він збудував величний храм на честь Усіх Святих.

Правитель Максимільян каже, що на Сході празник Усіх Святих святкували раніше, ніж на Заході, про що свідчать Виклади про східні Літургії. Західна Церква святкує празник Всіх Святих 1 листопада.

Шановні дрогобичани та гості нашого міста, відвідавши церкву Святого Юра, серед величезної кількості біблійних сюжетів у монументальному живописі XVII століття, що належать пензлю Стефана Медицького, Ви зможете побачити багатьох святих, яких ми вшановуємо у першу неділю після Зішестя Святого Духа.

Авторка тексту- Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури.

Світлини- Володимир Пограничний