Після Різдва і Воскресіння Свята П’ятидесятниця є найбільшим святом церковного року. Бо саме в дні Трійці або Зішестя Святого Духа зародилася і почала діяти Христова Церква. Цей празник перші християни перейняли від Старого Завіту (п’ятдесятий день після Пасхи). У цей день давні християни встеляли долівку своїх осель і храмів свіжою травою, бо був проголошений Божий Закон: маїти квітами свої світлиці, коли навколо буяла зелень. П’ятидесятниця також стала символом присутності життєдайного Святого Духа, тому цей звичай перейшов і в новозавітню Церкву під назвою Зелених Свят.
З цієї нагоди пропонуємо ознайомитися з сакральним шедевром, який зберігається у нашому музеї. Мова йде про давню ікону “Старозавітня Трійця” датовану серединою XVI ст. Вона була виконана як храмовий образ для дерев’яної церкви Св. Трійці (на той час першої української церкви, спорудженої в межах міста – на Малому ринку Дрогобича, освяченої в 1555 році). Головний мотив святкування П’ятидесятниці – це відображення християнського вчення про три особи єдиного у своїй сутності Бога, а також подія сходження Святого Духа на апостолів. Відповідно, службу до Святої Трійці відправляли у неділю, а в понеділок віддавали особливу шану Святому Духові як третій Божій Особі.
В іконописі існує чітке розмежування мистецького бачення двох важливих варіантів П’ятидесятниці. Це, передусім, твори з інтерпретацією Святої Трійці (часто – старозавітної), а також – зображення Зішестя Святого Духа на апостолів. Оскільки давня традиція забороняла зображати Бога Отця, оберігаючи людей від омани ідолопоклонства, художник, ілюструючи тему “Старозавітня Трійця”, в своїй іконі використовує прообрази триєдиного Бога – трьох ангелів, які стають символами появи таїнства – утвердження сили і слави Господньої.
Автор дрогобицької пам’ятки (ймовірно – маляр Федуско із Самбора), створюючи свій твір, використовує відомий сюжет – “гостину Авраама”, коли три прообрази: Бог Отець, Бог Дух Святий і Бог Син по дорозі із Содому та Гомори, зупинилися відпочити в Авраама та його дружини Сари. Дрогобицька ікона “Трійця” вражає піднесеною урочистістю та монументальністю. На першому плані композиції зображено трьох ангелів, які сидять за столом. За ними схилились Авраам та Сара. На задньому плані -дві стилізовані ренесансні базиліки, вочевидь знайомі автору з реально існуючого середовища. Також цікаво автор зображує гори у формі лещадок та дерево, які у Святому Письмі набувають глибокого символічного значення. Внутрішній світ ангелів вражає спокоєм та задумою. Кожен з цих образів глибоко психологічний. Одежі ангелів виконані з пафосом, ніби мереживом різноколірних невеличких півтонів, зображені колористично виразним декором. Загалом, постаті ангелів як прообрази Бога сповнені загадкової містичності.
Дрогобицька ікона “Старозавітня Трійця” є втіленням кращих зразків раннього українського іконопису та одним з найцікавіших прикладів висвітлення однойменної теми в українському середньовічному малярстві.
Авторка тексту – Леся Косаняк, завідувачка Галереї сакрального мистецтва
