День святої Трійці (Пʼятидесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелена неділя (грец. Pente koste – п’ятдесятий день) — одне з головних християнських свят, яке в православ’ї входить до числа дванадесятих свят.

Свою назву свято отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса. Свято нагадує про Святу Трійцю, три відомі прояви (іпостасі), лики Всевишнього — у вигляді Бога-отця, у вигляді Бога-Сина і у вигляді Святого Духа (Дії 2:1-4). Саме зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія створення святої вселенської апостольської Церкви, від якого ведуть своє походження всі сучасні християнські громади на нашій планеті.

Цього дня у православних храмах здійснюється одне з найурочистіших та найвеличніших служб в році: підлогу храму встеляють травами, ікони прикрашають березовим гілками, квітами, зіллям.

Наступного дня, у понеділок, святкують День Святого Духа. Це тому, що східна Церква з давніх-давен має звичай, щоб наступного дня після великих празників віддавати честь тим особам, що вшанували головну роль у день самого празника.

День Святої П’ятидесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої почесті Святому Духові, як третій Божій Особі.

У день, коли Дух Святий зійшов на апостолів, у євреїв було велике свято П’ятидесятниці, і всі апостоли та учні Христові разом із Божою Матір’ю та іншими учнями Христовими, перебуваючи на спільній молитві в Єрусалимській святині, увірували. Для євреїв свято П’ятидесятниці було 50-тим днем після Пасхи, а також після початку жнив. Первісно, П’ятидесятниця і була початком жнив і подяки. Згодом, до нього було долучено й історичний мотив — річниця надання Мойсеєві Божого Закону на горі Синай (на 50-й день після виходу з Єгипту).

Під час спільної молитви вчинився сильний шум і наповнився весь дім, де знаходились молільники, з’явились вогненні язики і зупинились на кожному з учнів Христових. Всі сповнились Духа Святого і стали славити Бога різними словами, яких раніше не знали. Так Дух Святий за обітницею Спасителя зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищувати, освячувати й зцілювати душі.

Апостол Петро звернувся до всіх молільників з палкою проповідю: «… на апостолів зійшов Святий Дух, як це і було провіщено пророком Іоілем, що Ісус Христос, якого юдеї розіп’яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і зіслав силою Свого Отця на них Святого Духа». Закінчуючи проповідь про Христа, апостол Петро сказав: «…Знай твердо, увесь народ Ізраїльський, що Бог послав Спасителем цього Ісуса, якого ви розіп’яли.» Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Ісуса Христа і охоче прийняв хрещення. Таким чином почало будуватись Царство Боже, тобто свята Церква Христова.

Від дня Зішестя Святого Духа християнська віра стала швидко розповсюджуватися. Навчені Святим Духом апостоли сміливо проповідували всім про Ісуса Христа, про Його страждання і Воскресіння. Господь допомагав їм численними чудами, які чинили апостоли ім’я Ісуса Христа. Спочатку апостоли проповідували юдеям, а потім розійшлися по різних країнах для проповіді усім народам. Для здійснення таїнства і проповідування вчення християнського, апостоли рукопокладали єпископів, пресвітерів, дияконів.

У Дрогобицькій церкві святого Юра, що є відділом пам’яток дерев’яної архітектури, тема Зішестя Святого Духа присутня в іконостасі празничкового ряду, що належить пензлю знаного маляра Степана Поповича Мединського та у стінописі Введенського приділу, виконаного невідомим художником.

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний, старший науковий працівник та завідувач відділу природи