30 квітня церква вшановує святого апостола Якова.

Серед учнів Христа його називали Старшим. Ймовірно, йшлося не про вік чи позицію серед апостолів, а про час покликання. Яків походив з Витсаїди і разом з Іоаном та батьком працювали, займаючись рибальством. Батько братів мав власного човна, що на той час було досить суттєвим для утримання сім’ї. Господь вирізнив Якова з-посеред інших, разом з Петром та Йоаном, роблячи їх свідками найважливіших моментів Євангельської історії, вони були присутні під час воскресіння дочки Яіра («І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова» (Мр. 5, 37) ) і вони були свідками його преображення (« По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло , наче сонце, одежа побіліла наче світло» (Мт. 17, 1-2) ), вони були на горі Єлеонській , коли Спаситель перед своїми страстями молився до Отця небесного («І взяв Петра з собою і двох братів Заведея, і почав скорбети та тужити» (Мт. 26, 37) ).

Яків був сином рибалки Заведея та Соломеї, однієї з жінок, що постійно супроводжували Ісуса в дорозі. Дослідники вважають, що саме вона стояла під хрестом Ісуса з Марією і іншими жінками , а на світанку із двома Маріями поспішала до гробу Ісуса, аби дізнатися, що Його там нема, а потім розповіла переляканим апостолам, що Христос воскрес.

Його молодшим братом був святий Йоан. Він також запрагнув від життя чогось більшого, ніж латати сіті, й пішов за Христом (Мт. 4, 21-22). Апостол Яків став на чолі спільноти християн в Єрусалимі.

Голос Якова став вирішальним під час Єрусалимського собору, і був першим з апостолів, хто загинув за віру (44 рік нашої ери), про це кажуть Діяння-Апостолів  (12, 2-1); жодного судового розгляду справи, в його випадку не було. Він не мав змоги проповідувати перед смертю, побачити відкрите небо.

Однак його апостольська рівність і діяльність прийняли чимало інших людей. Бувши свого часу першим єпископом Єрусалима, Святий Яків, мощі якого перевезли в Іспанію, в Компостелла, став покровителем іспанців та португальців, а на місці його мучеництва зараз височіє базиліка на його честь. За легендою цього апостола зберігаються в соборі Святого Якова в Єрусалимі. Климент Александрійський пише, що коли апостола вели на страту, його зрадник, побачивши мужність, з якою той ішов на смерть, підійшов до нього, впав навколішки у розкаянні, та визнав, що також вірує у Христа. Їм обом стяли голови.

Постать Святого Якова оповита легендами. Насамперед, нема документального підтвердження, що Яків коли-небудь залишав Єрусалим, а він вважається апостолом Піренейського півострова. Деякі дослідники, спираючись на слова апостола Павла, який писав, що ніколи не хотів би будувати на чужому фундаменті (Рим. 15;20), припускають, що йшлося саме про спільноти християн у Галіції, які заснував Яків.

Святий Яків – покровитель реконкісти, руху визволення Піренійського півострова від мусульманського панування. Звідси і ще один титул апостола – Сантьяго Матаморос – Яків Мавроборець.

За легендою Святий Яків молився на березі річки Ебро, поблизу сучасної Сарагоси, коли на стовпі побачив Богородицю. Це перші в історії об’явлення Богородиці. Марія просила апостола повернутися до Єрусалима. Святого часто зображують в образі кремезного чоловіка в одязі паломника – в капелюсі та з посохом у руках. Апостол Яків віднайшов шлях на Іберійський півострів і тут проповідував Євангеліє. Його життя було мандрівкою, залишивши «батька й сіті» на березі Тиверіадського моря, він більше не повернувся додому. Спочатку ходив за Христом, а після Його воскресіння долав сотні кілометрів, аби проповідувати Благу Вість.

Сьогодні гріб апостола Якова в Сантьяго-де-Компостелла – мета паломництва прочан з усього світу. Люди йдуть шляхом святого Якова, аби зустрітись з собою і Богом. Часто на Каміно можна зустріти навіть невіруючих. Це найвідоміший паломницький маршрут у світі, що сягає корінням IX століття.

Досить часто в іконографії святий Яків зображається як старець міцної статури, з довгою сивою бородою. Його атрибути: дорожня торба, кий паломника, книга, меч, і особливо – мушля (ракушка), символ паломництва до Компостелла.

У Дрогобицькій церкві Святого Юра зображення цього святого можна побачити у сюжетах «Страсті апостолів», «Страшний суд», а також в апостольських рядах церкви Святого Юра та Введенського приділу, виконаних знаним маляром XVII століття Стефаном Поповичем Медицьким.

Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури

Світлини – Володимир Пограничний.