Серед великої кількості пам’яток давнього мистецтва музею «Дрогобиччина» особливими є ті, котрі зображають Ісуса Христа, зокрема, – найвідоміший і найдавніший іконографічний варіант – «Христос Пантократор», що грецькою означає «всевладний, всесильний, всемогутній».
Українською цей тип називають «Вседержитель», він зображає Спасителя або у повний ріст, або, сидячим на троні, чи погрудним; у лівій руці Він тримає сувій або Євангеліє, права, зазвичай, – у жесті благословення. «Вседержителем» Господа часто іменують у Старому та Новому Заповітах, висвітлюючи догмат Боговтілення чи Божественної і людської природи Христа. Найдавнішим відомим аналогічним варіантом, що зберігся до наших днів, є енкаустична ікона «Христос Пантократор» VI століття з монастиря Святої Катерини на Синаї. Це найважливіший і найвпізнаваніший твір у візантійському християнському мистецтві, який представляє подвійну природу Христа, ілюструючи риси як людини, так і Бога.
Унікальною є дрогобицька ікона Стефана Поповича Медицького «Христос Пантократор», створена у 1664 р. для намісного ряду Предтеченського приділу церкви Воздвиження.
На ній зображений Ісус Христос, що сидить у хмарах, мов на престолі, поза і жести Його наділені символічним значенням. Довкола постаті Христа, символізуючи небесні сили, з хмар виглядають голівки ангелів.
Іконографія, виконана для дрогобицької церкви, є одним з варіантів зображення Христа Вседержителя «Спас в Силах», яку майстер розмістив у центрі намісного ряду іконостасу. Стефан Медицький творчо підійшов до вибору варіанту ключової ікони іконостасу емпори, де Христос сидить на престолі в повний ріст в оточенні ангельського сонму – «Сил Небесних», звідки походить її ще одна назва, – «Спас в Силах».
Іконописець так побудував композицію, що фігура Вседержителя зайняла значну частину її площини, контролюючи простір, який, для підсилення величі Ісуса, затонований «під золото» срібленням у вигляді стилізованих променів мандорли.
Образ Христа на дрогобицькій іконі вирізняється особливою тріумфальністю: туніка виконана з кривавого пурпуру, що означає королівське достоїнство та імператорську владу, про це свідчать світлий вохристий клав та нетрадиційне зображення корони зверху німба. Синього кольору гіматій є урочисто розкішним. Він, поєднуючись з позолотою ікони, є символом величі, достоїнства та благородства.
Євангеліє в лівій руці теж символізує владу Господа над Всесвітом і нагадує про Його служіння на землі. Права рука Христа благословляє, а пальці складені в знак учительства і влади.
Риси, якими автор наділив Христа, є індивідуальні та реалістичні: у зображенні переважають мотиви спокою, умиротворення, поєднані з молитовною зосередженістю та строгістю. Характерною є помітна асиметрія між лівою і правою сторонами обличчя Спасителя. Ця подвійність є відмінною особливістю і тлумачиться, як боголюдська природа Ісуса Христа.
Плоский золотистий тон німба є підтвердженням Його образу, як Тріумфатора, Небесного Царя і Справедливого Судді, котрий традиційно мав зайняти чільне місце в намісному ряді іконостасу святині.
Особливо Медицький виконує положення ніг Христа. Велика кількість давніх аналогічних пам’яток зображає Христа Пантократора, що сидить на троні, де ноги його вкладені на підставку для ніг.
Оскільки витоки такої іконографії сягають візантійського церковного мистецтва XII століття («Христос на престолі», мозаїка 1146-1151рр. Марторана, Палермо), то вирішенням аналогічної ідеї виникло нетрадиційне і творче зображення Медицьким «Христа в хмарах», яке замінило конструктивну композицію «Христос на престолі». Таке рішення, очевидно, набуло популярності у творчості багатьох майстрів Перемиської єпархії доби середньовіччя, внаслідок чого стали виникати доволі репрезентативні твори. Своєрідним є зображення чину «Моління» на аркаді стінопису 1636 р. вівтаря церкви Воздвиження Чесного Хреста м. Дрогобича. У центральній частині цієї арки є вкомпонований незвичний образ «Христа Ієрея» на троні. Фігури дрогобицького «Деісіса» створюють ефект їх присутності на богослужінні, показуючи приклад цікавого пошуку іконописця початку XVII століття, який побудований на синтезі відродження традицій відновлення храмів часів Київської Русі та вимог до сучасного майстра. Очевидно, Стефан Медицький, розглядаючи таку іконографію храму Воздвиження убачав її, як закономірний етап еволюції церковного мистецтва, тому у створеному ним невеликому іконостасі Предтеченського приділу цього храму він виконав «Христа Вседержителя» в хмарах, немов на престолі, використовуючи, до певної міри, також іконографію «Христа Ієрея». Серед факторів, які спричинили появу такої композиції у центрі згаданого ряду, слід відзначити те, що в українському іконописі у переважній більшості випадків зображали композицію «Христос на Престолі».
Отже, Медицький, створюючи «Христа Пантократора» для намісного ряду емпори дрогобицької церкви Воздвиження, намагався зберегти характер давніх українських іконографічних традицій і поєднати їх із тогочасними вимогами.
Авторка тексту – Леся Косаняк, завідувачка відділу сакрального мистецтва
Світлини – Зоряна Погранична, Тетяна Шумська
