Святий великий пророк Ілля, ангел у плоті, який отримав у Бога владу відкривати та закривати небеса, народився в місті Фесве у землі Галаадській у IX столітті до Різдва Христового.
За переказами при народженні немовляти його батько бачив, як сяючі чоловіки, сповиваючи дитину вогнем і називаючи її на ім’я, і годуючи полум’яним вогнем – символом ревної віри до Господа, який наповнюватиме все його життя, тричі вигукували: «Ілля, Ілля, Ілля!».
З дитячих років Ілля суворо дотримувався усіх приписів закону і непорочним ходив перед Богом у постійному пості і гарячій молитві, які вогнем палили його душу і зробили зразком подвижницького життя.
Цар Ахав, зійшовши на престол Північного царства, що виникло після розколу при Ієровоалі, впадав у ті ж гріхи, що і його попередники. Спокушуваний своєю дружиною, безбожною Ієзавеллю, він переслідував пророків і всіх вірних Богу людей і став поклонятися хибним богам – Ваалу і Астарті. Пророк Ілля прийшов до царя і викрив його такими словами: «Живий Господь, Бог Ізраїлевий, перед яким я стою. У ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що за моїми словами!» (3. Цар. 17.1) З волі пророка на землю обрушилась жахлива посуха – всі вмирали з голоду, ніщо не уникло лиха, яке Господь наслав на народ Ізраїля, щоб він звернувся до Нього з покаянням.
За велінням Господа пророк, одягнений лише в овечу шкуру і шкіряну пов’язку стегна, пішов до потоку Хорраф, навпроти Йордану, а потім у Сарепту Сідомську, виявляючи йому на шляху всі наслідки посухи, щоб закликати до співчуття. Тут Ілля зустрічає бідну вдовицю, і Господь через нього чудесно умножує муку й олію та воскрешає вдовиного сина ( 1 Цар. 17, 2-24). Як Мойсей закликав ізраїльський народ вибрати між життям та смертю (Вих. 30.19), так Ілля пропонує обрати між живим Богом та Ваалом ( 1 Цар. 18.21). Утім, він не покидає народ, а показує на горі Кармель, що справді живий Господь Бог Ізраїля, Який відповів вогнем і прийняв жертву Іллі.
У палких молитвах до Господа, Ілля перемагає фальшивих пророків і молиться і надалі про життєдайний дощ. Ці події не переконали безбожних правителів, тому Бог скерував Іллю до гори Хореб, де «об’явився у відголосі тиші». (1 Цар. 19.12).
Ілля мав учня – пророка Єлисея, якого намістив після себе, а також наміщував на царів і провістив смерть Ахава, Єзавелі й Ахазі (2 Цар. 1, 3-4). Саме Єлисей бачив кінець життя Іллі (2 Цар. 2, 1-15) – він просив учителя, щоб пророчого духу в нього було удвічі більше ніж в Іллі і отримав відповіді: «Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе на небо, буде по-твоєму». Тоді перед пророками раптом з’явилася вогняна колісниця, Ілля зійшов на неї і у вихорі полум’я був узятий на небо. Піднесений із тілом на небо Ілля прообразив Вознесіння Ісуса Христа, а кинутим на землю перед учнем плащем – сповістив Зішестя Святого Духа в день П’ятидесятниці.
Досягнувши вершин чесноти, Ілля разом з Мойсеєм та трьома апостолами був гідним у тілі побачити Славу Господню у день Преображення (Мф. 17), яке сповістило Друге Пришестя Ісуса Христа. Як Іоан був предтечею Першого Пришестя Христа, Сина Божого в тілі, так і Ілля, як вважають, буде предтечею Його славного Другого Пришестя.
У церкві Святого Юра ви зможете побачити образ пророка Іллі в іконостасах церкви та Введенського приділу, а також у Преображенських сценах – роботи знаного маляра XVII століття Стефана Поповича Медицького.
Авторка тексту – Юлія Лаврись, наукова працівниця відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлини – Володимир Пограничний
