15 липня Церква вшановує пам’ять «Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні».
Від самого Успіння Богородиці і до сьогоднішнього дня православні християни свято бережуть пам’ять про Божу Матір. Коли помирає добра мати, вона заповідає своїм дітям щось на пам’ять. І ці заповітні речі бережуть як святиню, як скарб усе життя. Буває, що ці речі оберігають людину від хвороб і смерті.
Дорогоцінною святинею, що нагадує нам про земне життя Богородиці, є ЇЇ чесна риза – частина одягу. Сама історія цього свята дуже цікава і сягає ще у роки правління візантійського імператора Лева І (457-474).
Одного разу брати Гальвій та Кандид, наближені царя, вирушили у Константинополь на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічліг у однієї старої єврейки. Увагу паломників привернули запалені свічки і фіміами. На питання, що за святиня знаходиться в її будинку, благочестива жінка довго не хотіла розповідати, але після невідступних прохань повідомила, що зберігає дорогу святиню – ризу Пресвятої Богородиці, від якої відбувається багато зцілень та див.
Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі своїх риз благочестивій дівиці – єврейці. Так від покоління до покоління, риза Богоматері зберігалась у цій родині. Згодом дорогоцінний ковчег, що містив Священну ризу, був переведений до Константинополя в невеличку церковцю.
Святий Генадій, патріарх Царгороду, та імператор Лев І, дізнавшись про священну знахідку і переконавшись у нетлінності святої ризи Богородиці, з трепетом приклонили до неї, і 15 липня 458 року з почестями перенесли у новозбудований величний храм у Влахернах, вклавши її у новий ковчег. Не раз при нашесті ворогів Богородиця рятувала місто, якому дарувала свою Святу ризу – під час облоги Константинополя аварами у 626 році, персами – 677 році, арабами – у 717 році.
У 860 році флот князя Аскольда опустошив береги Чорномор’я та Босфору і обложив столицю Візантії. Усю ніч він молився про хрещення Русі. Незабаром князь Аскольд прийняв хрещення з ім’ям Микола, хрестилися і багато його дружин.
З походом Аскольда на Царгород пов’язано також створення знаменитого Акафіста Пресвятої Богородиці, автором якого деякі церковні історики називають патріарха Фотія. Цей акафіст становить основну частину Богослужіння в День Похвали Пресвятої Богородиці.
Монументальне втілення цього Акафісту дрогобичани та гості нашого міста мають змогу побачити на північній стіні нави у церкві Святого Юра. Належать вони знаному маляру ХVII століття Стефану поповичу Медицькому.
Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлина – Володимир Пограничний
