Юрій Змієборець (Георгій переможець) – римський воїн з Кападокії, відомий християнський святий. 6 травня відзначають свято цього мученика і, відповідно, вітають з іменинами Юріїв.
Жив Юрій у другій половині ІІІ століття і був сином ревних християн. Коли хлопець подорослішав, пішов служити в римську армію і зумів проявити там свою мужність, силу і розум. Завдяки цим якостям він став улюбленцем імператора Діоклетіана, його радником і наближеною до нього особою. Проте, коли Діоклетіан розпочав гоніння на християн, Юрій без вагань відмовився від всіх почестей та мирських благ і став на захист своєї віри. За це він зазнав переслідувань та важких мук, проте не зрікся Ісуса Христа. За що його і стратили через відсікання голови. День загибелі Юрія – 6 травня (23 квітня за старим стилем) – і став днем вшанування його пам’яті.
За своє життя святий Юрій здійснив багато подвигів, але найвідомішим з них стала перемога над змієм. Згідно з переказами, чудовисько регулярно нападало на мешканців Бейрута і одного разу захотіло вкрасти дочку царя. У цю мить несподівано з’явився Юрій верхи на коні і вбив змія. Після цього всі навколишні жителі увірували в Христа і стали християнами, а Юрій отримав друге ім’я – Змієборець. Завдяки перемозі над чудовиськом (драконом, змієм), Юрій постав як еталон сміливого воїна, лицаря на коні. Цей вчинок знайшов відображення в іконографії святого. Юрій Змієборець найчастіше зображується як вершник зі списом, яким він вбиває потвору. Зображення святого великомученика на білому коні символізує перемогу Христової церкви над спокусником – дияволом.
В іконописі паралельно існувало три варіанти зображення цього святого. Перший зображав воїна на коні, що вражає списом змія, другий – більш розгорнутий – зображає царівну, царя і царицю на тлі міського краєвиду. Саме такий тип іконографії можна побачити в іконостасі та на боковому феритроні церкви Святого Юра в Дрогобичі.
Значно рідше можна побачити ще одну іконографію цього доблесного лицаря, на якій Юрій зображений в повний ріст зі списом в одній руці, а друга ж рука – на грудях біля серця у щирій молитві. Такий тип зображення цього воїна можна побачити на боковому вівтарі церкви Святого Юра.
Шанування святого Юра почалося у V століття, йому поклонялися як мученику і воїну, він став покровителем візантійських імператорів, а пізніше і руських князів. На Русі цей святий відомий з кінця X століття. Він з’явився серед наших святих з Візантії, де його шанування мало вже багатовікову традицію. У середньовіччі було засновано лицарські ордени його імені.
Культ святого Юрія перейшов до нашого козацтва на острів Хортиця, а пісню козацьку – «нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» співають і донині.
Християни здавна молилися до святого Юрія про захист для себе і для своєї худоби, а особливо просили його послати здоров’я і сили тим, хто пішов воювати. Для України в час війни молитва до великомученика Юрія є надзвичайно актуальною, її часто читають жінки у чині «Матері у молитві», коли просять охорони і Божої помочі для всіх наших захисників і захисниць, адже святий є покровителем України, зображений на прапорі і гербі Київщини, а також головної святині Галичини та Львова – катедрального Собору святого Юра.Святий Юрій також є покровителем та опікуном Пласту.
Поховали великомученика Юрія в місті Ліді (теперішній Лод), поблизу Тель-Авіва в Ізраїлі. Його гробниця знаходиться в крипті храму грецької Православної Церкви.
Авторка тексту – Леся Летнянчин, завідувачка відділу пам’яток дерев’яної архітектури
Світлини – Матвій Пограничний
